ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Міфи та реальність роботизованого «Кентавра»

25 Березня 2020

Сучасні війни потребують швидкого переозброєння війська, забезпечення його новими зразками техніки та зброї, що суттєво змінює малюнок бою і вносить кардинальні зміни в основи тактики. Для цього на час війни мобілізують усі можливості підприємств ОПК. Останніми роками в Україні з’явилися десятки нових приватних підприємств, які пропонують війську власні розробки. Одним із них є київська компанія ТОВ «А.Дронес». Її колектив розробив і створив багатоцільову роботизовану платформу «Кентавр», щодо якої нещодавно розгорілася дискусія в мережі «Інтернет». Вона пов’язана з небажанням Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України (ЦНДІ ОВТ ЗСУ) укладати договір співпраці з компанією через «низький науково-технічний рівень запропонованої розробки і відсутність інновації й науково обґрунтованих технічних рішень». Намагаючись бути об’єктивним та неупередженим, кореспондент АрміяInform відвідав підприємство та поспілкувався з гендиректором ТОВ «А.Дронес» Юрієм Касьяновим. До речі, компанія займається розробкою дронів і наземних роботизованих комплексів, а також всього обладнання, яке їх супроводжує: станціями керування, системами зв’язку, посадочними платформами для дронів, системами озброєнь, оптичними системами спостереження.

Ваша компанія існує досить короткий час. Хто входить до конструкторського колективу?

– Компанія створена півтора року тому. Колектив невеликий, від двадцяти до двадцяти п’яти осіб. Частина з них мають бойовий досвід – волонтери, які із власними дронами забезпечували розвідку, цілевказання в зоні проведення ООС, а також студенти, добровольці, військовослужбовці. Також це люди, які займаються програмуванням, вони не мають гучного імені, але створюють унікальні речі.

– Як виникла ідея створити роботизовану платформу «Кентавр» і чому обрали саме таку назву?

– «Кентавр» – це міфічна тварина, яка мала досить велику силу і була розумною водночас. Наша платформа – не просто машина, якою можна керувати дистанційно, вона має автопілот. Також є можливість підключати до неї різні пристрої, які можуть взаємодіяти з дронами. Тобто, це не просто засіб перевезення вантажів, а й великий інтелект, який закладено в машину.

На передньому краї для підвозу боєкомплектів, продуктів чи вивезення поранених використовують великі авто – ГАЗ-66, КамАЗ, Урал. Їх легко вражає противник, вони помітні й розкривають наші позиції, ми ризикуємо нашою технікою і особовим складом. Логістика на передньому краї відрізняється від логістики в тилу. Наприклад, якщо треба перевезти два термоси з продуктами харчування, потрібна непомітна машина.

Ми створили універсальну платформу для вивезення поранених, доставки боєкомплектів, продуктів, будматеріалів, дров. Це перше завдання. По-друге, для ведення розвідки можемо встановлювати на неї камери, зокрема телескопічні, під’їжджати до пагорбів з укриття, лісової зони й спостерігати за противником або рухатись попереду відділення, щоб воно раптом не втрапило у засідку. Можемо оснастити зброєю платформу, встановивши турель і легкий кулемет та гранатомети для ведення короткого бою. Якщо потрапили в засідку, цього достатньо, аби підтримати вогнем наших бійців, які відстрілюються, бо першою ціллю противника стане платформа.

Основне завдання «Кентавра» на марші – перевезення як особового складу відділення, так і майна – рюкзаків, продуктів харчування, води, боєкомплекту, важких станкових кулеметів, міномета 82-мм. Гадаю, наша платформа потягне і 120-мм міномет, адже її вантажопідйомність становить 500 кг. Крім того, вона плаває, розрахована на перевезення 100 кг вантажу через водні перешкоди.

Роботизований «Кентавр» – базова модель, яка може бути двовісною, тривісною, чотиривісною. Платформа оснащена двома комп’ютерами. Один з них – автопілот, що забезпечує орієнтацію в просторі: за картою, датчиками навігації, забезпечує рух маршрутом, передає телеметрію. Другий – внутрішній бортовий комп’ютер, який здійснює поточне керування всіма пристроями, а також діагностику: визначає температуру, рівень заряду й ступінь зношення акумуляторів, у якому стані прожектори, камери…

– Які особливості керування універсальною платформою?

– Платформу можна створювати в різних комплектаціях. Базовою керують вручну – джойстиком на різних частотах. А також за допомогою наземної станції у ближній зоні на відстані до 400 метрів, коли є візуальний контакт. Коли ж платформа за деревами чи спорудами, зв’язку не буде. У такому випадку застосуємо коптер у варіанті, що матиме живлення із землі від генератора. Він може перебувати в повітрі як завгодно довго, на висоті до 100 метрів з антеною, з ретранслятором. У такому випадку платформа буде в зоні прямої видимості, навіть якщо перебуватиме за висотним будинком. Передбачено використання телескопічної висотної щогли, що дозволяє керувати нею на відстані до 15 кілометрів. Керувати можна візуально по камерах, вони є в базовій комплектації і забезпечують круговий огляд у 360 градусів, використовують також інфрачервоні ліхтарі.

– Двигуни якої компанії використовуєте на платформі?

– Наразі назвати виробника не зможу. Основа китайська – купуємо готові двигуни та перероблюємо їх. Можемо встановлювати й німецькі. Але проблема в тому, що німці, на відміну від китайців, беруть замовлення від 10 штук, і ціна двигуна у 5–6 разів вища. Двигун має векторне керування змінного й постійного струму потужністю 3 кВт. Встановлено по одному двигуну на ліву і праву сторону платформи. Трансмісія синхронізована, два колеса крутяться одночасно за допомогою ланцюга. Якщо використати по одному двигуну на кожне колесо, це призведе до збільшення ваги і вартості. Тому обмежилися двома надійними двигунами.

Довідка: антропоморфізм – уподібнення будь-чого, що не є людиною, до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей – в цьому випадку на технічні засоби).

– На який період вистачає заряду акумуляторів? Скільки необхідно часу для зарядки батареї?

– Заряду акумуляторів вистачає на 30–35 кілометрів залежно від навантаження. Є можливість підзарядити за 40 хвилин з нуля, а можна зарядити за 4 години, подібно до електромобіля. Є швидка зарядка, але це 80% ємності, і довга зарядка – 98%, проте батарея служить довше.

– За рахунок чого платформа рухається по воді?

– Платформа має герметичний корпус, рухається за рахунок обертання коліс. Для повороту одна пара коліс зупиняється, інша продовжує крутитися за рахунок або різниці швидкості, або обертання колісних пар.

– Чи долає «Кентавр» водні перешкоди? Яка швидкість руху?

– Цього не знаю. Ми почали його розробляти торік. На виставці «Зброя та безпека – 2019» представили демонстраційний макет, що потребував доопрацювання. Встигли перевірили його лише на плавучість, але водні перешкоди не долали. Корпус і всі роз’єми зовнішнього керування герметичні. Але це пробний варіант, у серійному все буде по-іншому – модуль керування захистить герметична кришка. Сьогодні платформа зроблена в такому варіанті тому, що не знаємо, які зовнішні пристрої доведеться під’єднувати, наприклад, турель.

– Як програмується «Кентавр?

– Керування здійснюють за допомогою комп’ютерної мишки, можете пальцем прокласти маршрут на екрані пульта керування, розставивши точки в напрямку руху. Але це не найзручніший спосіб. На практиці платформа керується інакше. Оператор натискає кнопку на пульті і платформа повертається назад тим же маршрутом – це запам’ятовування трекінгу. Використовується додаток Google Maps з навігацією прокладення маршруту. Але на полі бою Google – поганий спосіб навігації, бо на шляху платформи можуть бути мінні поля, великий рів. Мапа цього не знає. Тож оператор сам має розуміти, куди рухати платформу. Автопілот, побачивши перешкоду, спробує її об’їхати, але якщо вона нездоланна, оператор має визначити напрямок руху. (Жоден автопілот у світі не здатен класифікувати перешкоди. – Прим. автора)

– ЦНДІ ОВТ ЗСУ не підписав з вами договір, яким передбачалося спільне проведення досліджень з розробки та випробовування наземних робототехнічних комплексів, впровадження сучасних інформаційних технологій в озброєння та техніку таких комплексів. У разі підписання угоди, яку ви планували наукову співпрацю з інститутом?

– Насамперед я мав представити свою техніку колективу інституту, показати слайди, відповісти на запитання, врахувати зауваження. Після чого ми б запросили працівників цієї установи на підприємство на демонстрацію можливостей «Кентавра». Або виїхали б на військовий полігон під Чернігів на базу ДНДІ випробувань і сертифікації ОВТ. Потім планували обговорити виявлені недоліки й зауваження. Інститут може запрошувати на такі заходи представників різних родів військ, де відбувається живе спілкування.

Ми стежимо за тим, що робиться у цьому напрямку на Заході, в США, Ізраїлі, вивчаємо їхній досвід. У нашій країні склалася унікальна ситуація. Є ми – виробники «Кентавра», є львів’яни – компанія Roboneerf, що розробила платформу зі спареним візком – ударний варіант, дуже непоганий. Є «Інфаком» – на базі квадроцикла для тривалого патрулювання, може не така всюдихідна, як наша, але здатна довго їздити і має непогані датчики. Зрештою, є «Мисливець» КБ «Роботікс». Тобто, маємо чотирьох виробників роботизованих платформ у різних нішах, і армії можуть знадобитися всі. Держава навіть у рамках цього інституту може надавати нам рекомендації для того, щоб ми реалізовували нашу техніку на зовнішніх ринках, заробляти гроші й поставляти її у війська.

 Власна думка автора

  • У металі нині існує тільки діючий макет роботизованого «Кентавра».
  • Ширина платформи у 1390 мм говорить про вузьку колію. Простою українською сільською дорогою вузькоколійній техніці рухатись буде проблемно. Привід на колеса ланцюговий, потребує постійної уваги, обслуговування, змащування, має здатність розтягуватись, особливо за інтенсивного використання платформи. Підвіска примітивна, жорстка. На сучасних платформах використовують м’яку, здатну «відпрацьовувати» рельєф, зберігаючи рівновагу.
  • При евакуації поранених для їхнього захисту необхідне легке навісне бронювання, якого немає.
  • Платформа «Кентавр» не належить до сучасних робототехнічних комплексів (систем), яким обов’язково притаманні такі властивості, як антропоморфізм і здатність автономного функціонування.
  • Невідомо, як «Кентавр» працює в реальних умовах під час віддалення від пункту управління, чи існує в нього розподіл функцій між оператором і рухомою платформою.
  • Невідомо, який ступінь захищеності й живучості платформи в умовах впливу противника та природного середовища.
  • «Кентавр» справді створено з деталей та вузлів, які доступні для придбання, але таким шляхом йдуть всі приватні виробники.
  • Нових технологій і технічних рішень під час конструювання платформи не застосовано, але для створення механічної (не роботизованої) платформи з дистанційним керуванням у наших умовах це несуттєво.
  • «Кентавр» фактично є українською збільшеною копією тактичної логістичної платформи PROBOT, створеної для невеликих підрозділів спецназу.
  • Обмежені фінансові й науково-технічні можливості ТОВ «А.Дронес» не дозволяють створювати роботизовано техніку відповідно до сучасних вимог. Тому потребують допомоги державних науково-дослідних установ.

Висновок автора:

В Україні існує жорстка конкуренція між виробниками роботів, якими намагаються озброїти ЗСУ. У цій тематиці працює низка компаній і підприємств, які створюють прототипи з різним потенціалом, а інколи конкурують в однакових сегментах. Нині в країні розроблено з десяток роботизованих платформ, технічний рівень яких дуже різний. І армії є з чого вибирати.

Сучасні роботизовані платформи

Канадська Mission Master працює за відсутності супутникового сигналу

Для того, щоб зрозуміти рівень розвитку сучасних роботизованих платформ, необхідно розглянути досвід західних розвинутих країн. Як приклад, розглянемо роботизовану платформу Mission Master канадського відділення німецької компанії Rheinmetall. Канадський комплекс – універсальна платформа на колісному шасі з дистанційним керуванням, з можливістю встановлення різних систем та озброєнь. У вантажному варіанті комплекс виконує завдання постачання й евакуації поранених.

Для створення комплексу використали колісну базу платформи Avenger дуже відомої у світі канадської компанії Argo. Канадці оснастили роботизований комплекс якісними акумуляторними батареями, що забезпечують 8 годин безперервної роботи. Інерційна навігаційна система і цифрова мапа зони бойової роботи, завантажена в навігаційну систему, дозволяють працювати за відсутності супутникового сигналу. Крім цього, платформа здатна виконувати напівавтономні функції, що дозволяє працювати водночас з кількома платформами, наприклад, видавати команду «рухайся за мною».

Американська Camel має озброєння і перевозить 550 кг вантажу

У США компанія Northrop Grumman розробила бойовий робот Camel, який має також плоску платформу, як і український «Кентавр». Проте, має озброєння та одночасно здатен перевозити 550 кг вантажу. На колісне шасі передбачена можливість одягання гумових гусениць, що збільшує прохідність пересіченою місцевістю. (Про можливість оснащувати «Кентавр» гумовими гусеницями вказував Юрій Касьянов, але таких гусениць не існує). Робот може супроводжувати бойові підрозділи і рухатись автономно.

Замість післямови

Насамкінець риторичне запитання: армія має дефіцит кулеметників, водіїв автотранспорту, операторів БПЛА, де взяти ще й операторів для дистанційно керованих платформ? Роботизовані платформи – вид нової техніки й озброєнь, що потребує переосмислення програм оснащення і підготовки військ. Але на полі бою такий перспективний і нетрадиційний вид зброї замінює людину в бойових ситуаціях, пов’язаних із надзвичайною загрозою життю бійця, або коли можливостей людини виявляється недостатньо. Новий вид техніки необхідний армії, але які саме зразки найкраще відповідають потребам військових – відповідь за профільними спеціалістами. Їм ми радо надамо слово, якщо на те буде їхня воля.

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
Лонгрід