Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
25 вересня 2008 року сомалійські пірати захопили український сухогруз «Фаїна» з 33-ма танками Т-72 й іншим експортним озброєнням на борту, який з Одеси йшов у Кенію під прапором Белізу. Сімнадцять членів його екіпажу з двадцяти одного були громадянами України. Пірати не мало не багато стали вимагати суму викупу за звільнення судна і екіпажу – аж 35 мільйонів доларів, і справа звільнення судна одразу набула широкого міжнародного розголосу. Україна тоді мала вигляд слаборозвинутої безпомічної держави. Як підтвердження цієї ситуації – звільняти наше судно із заручниками пішов не бойовий корабель ВМС України з національним морським спецпризначенням на борту, а… есмінець ВМС США.
Український парламент нарешті ратифікував угоду з НАТО про приєднання нашої країни до міжнародної антипіратської операції «Океанський щит» і операції ЄС «Аталанта», чим остаточно відкрив нашим морякам дорогу в море і океан.
На відміну від України, нахабні й небезпечні дії морських піратів у Індійському океані стали актуальною проблемою міжнародної безпеки XXI століття і не залишилися без уваги міжнародного співтовариства. Зі свавіллям на воді стикнулися багато держав. За статистичними даними начальника штабу EUNAVFOR (угруповання кораблів ВМС країн Євросоюзу) капітана 1 рангу Філіпа Хеслема, у середньому збитки від піратства становли 7 — 12 млрд доларів за рік. Середня сума викупу великого судна — близько 4,5 млн доларів. У першому кварталі 2011 року відбулося 142 напади піратів у світі, з них 97 припадають на регіон Сомалі. Для протидії морському піратству Євросоюз 10 грудня 2008-го затвердив проведення антипіратської операції ЄС «Аталанта», а НАТО – морську операцію «Океанський щит». У межах останньої судно «Фаїна» 5 лютого 2009 року звільнено з полону і в супроводі есмінця ВМС США воно прибуло у порт призначення. Але Україні таки довелося виплатити піратам викуп – 5 мільйонів доларів. Водночас попри декларований рух до НАТО, у ЗС України продовжували «незатратна система бойової підготовки», тому наші кораблі й надалі міцно стояли притороченими до пристаней. А ми вчергове вислухавши насмішки від російського Чорноморського флоту, знову поставили питання про відновлення так званих бойових служб, демонстрації нашого прапора в районах Світового океану, там, де пролягають українські морські торгові шляхи, вимагаючи взяти їх під захист своєї зброї. Стали добиватися участі ВМС України у міжнародних антипіратських операціях, а у відповідь від представників, як вони себе номінували – державної еліти – почули, що краще заплатити піратам заначку, ніж утримувати цілий флот. Ось така державна морська політика і відповідно до неї намагалися будувати Україну як морську державу. Та знайшлися в Україні й мудріші голови. Найперше, стараннями тодішніх міністра оборони Юрія Єханурова й особливо міністра закордонних справ Петра Порошенка до антипіратських операцій НАТО «Океанський щит» та Євросоюзу «Аталанта» залучався флагман ВМС України фрегат «Гетьман Сагайдачний». У вересні 2009-го український парламент нарешті ратифікував угоду з НАТО про приєднання нашої країни до міжнародних антипіратських операцій, остаточно відкривши нашим морякам дорогу в море і океан. Участь нашого флагмана в «Океанському щиті» стала довгоочікуваною подією й підсумком як розвитку міжнародної співпраці військових моряків, так і тривалих зусиль наших дипломатів. Усе це відбувалося на тлі відсутності Морської доктрини як головного документа, що визначає морську політику і морські інтереси держави…
Наш флот у справі протидії морському тероризму таки мав який-не-який досвід. З 2007-го по 2010 рік корвет «Тернопіль» п’ять разів брав участь в антитерористичній операції НАТО «Активні зусилля» в Середземному морі, у 2007 році — корвет «Луцьк», а в 2008-го — і фрегат «Гетьман Сагайдачний». Участь кожного корабля тривала недовго, лише місяць, однак моряки набиралися досвіду, готуючись до участі в операціях за стандартами Альянсу. Тож наші військові моряки були готові брати повноцінну участь у боротьбі з піратами поряд із натовськими флотами. Піратство у Світовому океані розквітло, як у середні віки. До прикладу, в Аденській затоці біля берегів Сомалі на швидкісних маломірних плавзасобах стали відкрито й зухвало діяти збройні угруповання під виглядом простих рибаків. Вони зуміли створити терористичну піратську мережу, не підкорялися державним інститутам влади, з метою викупу захоплювали беззахисні цивільні судна. Не зупинялися й перед вбивством моряків. Морське піратство набуло масштабів серйозної загрози судноплавству. Зокрема українському. Отож «Гетьман Сагайдачний» до виходу в океан готували серйозно кілька місяців. Екіпаж і похідний штаб складали різні заліки, нормативи і допуски до стандартів НАТО, зокрема володіння англійською. Окрім технічної готовності корабля, дуже велику увагу приділяли логістичному і медичному забезпеченню. Для практичної підготовки екіпажів до морських походів у Севастополі за підтримки НАТО створено Навчально-тренувальний центр морських операцій, першими слухачами якого стали морські льотчики й спецпризначенці доглядових команд саме з екіпажу «Сагайдачного». Остаточно допуск до участі в операції з оцінкою експертів НАТО другого рівня екіпаж корабля, гелікоптерний загін і доглядова команда отримали влітку 2013-го під час українсько-американських навчань «Сі Бриз — 2013». 23 вересня після повного виконання плану підготовки фрегат вийшов із Севастополя курсом до Індійського океану. Командиром нашого контингенту в океанському поході (250 осіб), призначили контр-адмірала Андрія Тарасова, начальника Центру морських операцій ВМС України.
Проводжали корабель урочисто, однак присутність на проводах головних борців із НАТО і організаторів протидії міжнародної співпраці ВМС чиновників з міської ради і Севастопольської МДА в багатьох моряків викликала відчуття чогось непередбачуваного, недоброго, нещирого…
Пройшовши Середземне і Червоне моря, подолавши протоки і канали український фрегат 12 жовтня доєднався до міжнародної тактичної корабельної групи, в складі якої приступив до виконання завдань операції НАТО в Аденській затоці «Океанський щит». Керували операцією з Нортвуда (Велика Британія). Тактичну групу становили фрегат ВМС США «Де Верт», фрегат ВМС Норвегії «Фрітьйоф Нансен», десантний корабель-док ВМС Данії «Есберн Снейр» (командир – комодор Хенінг Амундсен з ВМС Норвегії). З часом відбулася ротація кораблів. Крім українського фрегата, тактичну групу становили фрегати ВМС Іспанії «Альваро де Базан» і ВМС Туреччини «Геліболу» під загальним командуванням іспанського контр-адмірала Єугеніо Діаза дель Ріо. В антитерористичній операції як допоміжні сили брали участь підрозділи охорони суден, що перевозили гуманітарну допомогу до Сомалі, й патрульна авіація. «Сагайдачному» визначили район патрулювання і поставили бойові завдання спостереження і захисту акваторії, охорони торгового мореплавства від нападу піратів на судна на міжнародних рекомендованих коридорах безпеки. А ще – ведення розвідки піратської активності уздовж північного узбережжя Сомалі, виявлення піратських баз і таборів, опитування окремих суден щодо виконання рекомендацій Міжнародної морської організації для запобігання захоплення суден піратами, знешкодження піратських плавальних засобів, допомога цивільним суднам за піратської на них атаки, арешт їхніх плавзасобів та супровід суден ООН із гуманітарними вантажами.
Український флагман прибув в Аденську затоку в період складної і вкрай нестабільної ситуації, за великої піратської активності в регіоні. І не лише в Аденській затоці, бо напередодні проходу «Сагайдачного» Суецьким каналом із мінометів обстріляли цивільне судно. До командування фрегата довели, що у визначеній акваторії діють терористичні угруповання «Аль-Каїди» з Азії і «Аль-Шабаб» з Африки. До того ж, у сусідніх країнах панувало безвладдя і анархія, на Ближньому Сході точилася війна. В Аденській затоці перехрещувалися політичні і економічні інтереси багатьох країн Європи, Азії і Америки. Тому в цьому вибухонебезпечному регіоні активну військову присутність демонстрували бойові кораблі та літаки флотів США, Великої Британії, Італії, Франції, ФРН, Ірану, Пакистану, Індії, Китаю, Японії, Південної Кореї. Погодні умови також виявилися незвичними для українських моряків, бо Аденська затока є регіоном із найвищою температурою морської води на Землі, тут найвища сонячна радіація, а вологість повітря сягає 98%. Це і підводні рифи, течії роблять цей район плавання одним із найскладніших. Тихе, спокійне море може у лічені хвилини перетворитися на бурхливий шторм. Там часто бувають пісчані бурі, які застилають морський горизонт і зривають судна з якорів.
Мапи берегової лінії Сомалі та Джибуті, які були на борту, як пригадував згодом штурман, узагалі не відбивали реальної навігаційної обстановки, коли щоденно «коридором безпеки», який забезпечував український фрегат, проходило мінімум 50 великих торговельних суден. До того ж, для цього району плавання є звичайними і традиційними невеликі дерев’яні вітрильники і значна кількість каботажних та примітивних рибальських шхун і катерів. Довго чекати на зустрічі з морськими піратами «Сагайдачному» не довелося.
«Рибалки» виявилися справжніми морськими бандитами. Всіх сфотографували, взяли відбитки пальців, вилучили речові докази піратської діяльності, які пірати не встигли викинути за борт.
У перші дні листопада по міжнародному радіоканалу за допомогою до українського фрегата звернулося судно Manjin Cild, якого взяли на приціл і переслідували на швидкісному катері пірати. Торгові судна, хоч і величезні за розмірами, але тихохідні й увернутися від швидкісних піратських катерів не можуть. Командир походу контрадмірал Андрій Тарасов вирішив захистити судно і почав стрімке з ним зближення. У повітря піднявся гелікоптер і став заходити на бойовий курс. Однак юридичних причин затримки катера, який переслідував, але не нападав на судно, фрегат не мав. Побачивши маневри фрегата і його гелікоптера, швидкісний плавзасіб припинив переслідування й чимдуж подався до берега. А вже за кілька днів контр-адмірал Тарасов отримав доповідь з командного пункту корабля: «У міжнародному транзитному коридорі виявлено маломірний плавзасіб, швидкісний катер, наймовірніше, «Скіф». Швидкість 27 вузлів, курс…, відвертає праворуч, намагається уникнути зустрічі з нами. Вважаємо, що це піратський катер». «Бойова тривога! Повний уперед! Курс… Гелікоптеру приготуватися на виліт! Оглядовим командам у катери!», — внутрішньокорабельний зв’язок розніс команди по кораблю.
«Сагайдачний» дав повний хід у 32 вузли й підняв у повітря гелікоптер. Рішучими маневрами і попередженням по радіо та через гучномовець про застосування зброї гелікоптер змусив піратський катер зупинитися. З вертольота, що завис над катером, спостерігали й фіксували на відео, як пірати, відчуваючи, що їм не уникнути контролю, почали терміново викидати за борт кулемет, автомати, ручні переносні гранатомети, піратське знаряддя: кішки, мотузяні драбини тощо. Словом, вони швидко замітали сліди своєї бандитської діяльності. Прудко підійшли спущені з фрегата два катери з оглядовими командами. Один зупинився на віддалі п’ятдесяти метрів від піратів і взяв на приціл усю піратську братію, другий підійшов до піратського катера для огляду. Піратів звели до одного борту і змусили підняти вгору руки.
– Ми бідні рибалки, і нам нічим годувати сім’ї і маленьких дітей, – навперебій, мало не зі сльозами на очах, благали українських моряків сомалійці.
– А де ваші знаряддя рибальства? І риби не бачу, хоч он три тари з-під пального вже пустують. Оглянути катер і кожного рибалку, — розпорядився командир оглядової команди.
Спецназ доглядової команди дотошно перевірив підозрілий рибацький човен і кожного члена його екіпажу. Всіх сфотографували, взяли відбитки пальців, вилучили речові докази піратської діяльності, які не встигли викинути за борт. «Рибалки» виявилися справжніми морськими бандитами. Як згадував згодом Андрій Тарасов, і не такими бідними, як здавалося на перший погляд.
– Ого, які бідні рибачки-пірати! — здивувався один із бійців оглядової команди, показуючи вилучену в одного з «рибалок» велику пачку іноземної валюти і мобільний телефон. – І для чого їм валюта у морі під час рибацтва? Дивно…
– Так тут ось, – вивчаючи вилучену мобілку, доповів інший моряк, – недавня СМС від англійського банку. Повідомлення про вартість їхнього обіду на кілька тисяч фунтів стерлінгів у лондонському ресторані! Оце пообідала біднота! — засміявся моряк. – Напевно обід тривав кілька днів поспіль, чи справляли тризну за вдалим виловом? — звернувся до власника телефону.
Той вирішив мовчати. Далі почав нервувати й вимагати повернути йому телефон. – Ого! — переглядаючи телефонну книгу, звів брови моряк. Так тут низка американських і британських номерів телефонів — ціла піратська мережа!
Вилучені телефони і роздобуті дані передали командиру тактичної групи. Потім їх успішно використали відповідні спецслужби для боротьби з піратством. Згідно з чинним морським правом, українські моряки не мали права арештовувати затриманих. Їм дозволялося лише конфіскувати озброєння піратської групи, якщо таке знаходили, зробити «рибалок» безпечними і відпустити… Тому – відпустили, повернули їм кошти, ще й забезпечили прісною водою. Втім, після перевірки спецорганами виявлених українцями даних у піратів, двох із цієї групи арештували вже на березі.
У наступному виході на патрулювання «Гетьман Сагайдачний» перехопив і оглянув інше підозріле швидкохідне судно із сімома підозрюваними в піратстві. З наближенням українського корабля човен спробував утекти. Підозрювані теж позбувалися зброї, зокрема викинули за борт автомати АК-47. На борту човна було 16 контейнерів пального. Він був оснащений кількома підвісними моторами, що характерно для піратських суден. «Мирні рибалки» побачили безперспективність спротиву і здалися без опору, а наявність у них зброї виставляли як… самооборону від піратів. Після завершення огляду човна і конфіскації всього піратського «реманенту», затриманих звільнили і повернули на берег неозброєними. У цьому випадку наш фрегат запобіг можливому піратському нападу на торговельне судно. За підсумками операції «Океанський щит», «Гетьман Сагайдачний» провів 59 діб патрулювання, оглянув 14 риболовних суден, його палубний гелікоптер здійснив 100 вильотів, перейняв 8 швидкісних катерів.
Фрегат «Гетьман Сагайдачний» успішно представив Військово-Морські Сили України у двох міжнародних антипіратських операціях. Похід тривав 162 доби, було подолано більше ніж 20000 миль, чого вистачило б, щоб обійти земну кулю по екватору.
Завершивши участь в «Океанському щиту», фрегат з 3 січня 2014 року увійшов до складу іншої міжнародної тактичної морської корабельної групи і взяв участь у військово-морській операції ЄС «Аталанта» в Аденській затоці й північнозахідній частині Індійського океану. Євросоюз так намагався убезпечити мореплавство в цьому регіоні й запобігти захопленню піратами морських суден біля узбережжя Сомалі. Силами операції командував французький контр-адмірал Ерве Блежен. Тактична корабельна група ЄС складалася з французького десантного багатоцільового вертольотоносця «Сіроко» – флагмана групи, фрегатів: німецького «Гессен», грецького «Псара» й іспанського патрульного корабля «Торнадо». За планом операції «Сагайдачний» 10 діб безперервно патрулював у морі, опісля йому надали три доби на поповнення запасів, обслуговування матчастини та відпочинок на базі. Потім він заступав на патрулювання за цією ж схемою.
Задля профілактики «Гетьман Сагайдачний» перевіряв усіх місцевих рибалок, а також опитував підозрілі судна, які могли транспортувати контрабанду. Виявилося, що в морі виявити піратів непросто, їх можна легко сплутати зі звичайними рибалками. Пірати для розбою використовували подібні судна, лише швидкісніші, а місцеві рибалки, як виявилося, для самооборони теж запасалися зброєю – не менше 2-3 автоматів на судно. І не так просто розпізнати, хто чесний рибалка, а хто пірат. Утім, оглядова команда фрегата до таких хитрощів підготувалася. Під час патрулювання фрегат, як повідомлялося у звіті, здійснив понад 30 підходів для огляду. У межах «Аталанти» з початку січня до кінця лютого 2014-го «Сагайдачний» довів спроможність ВМС України захищати міжнародне торговельне судноплавство. В потенційно загрозливих районах він патрулював 37 діб, доглядова команда оглянула 4 підозрілих судна, а палубний гелікоптер для морської розвідки зробив 50 польотів, перехопивши два швидкісні катери-порушники.
– Дуже задоволені службою фрегата ВМС України, відколи корабель прибув для участі в операції з боротьби з піратством у складі нашої оперативно-тактичної групи, — заявляв командувач оперативно-тактичної групи «508» комодор Хеннінг Амундсен. Його оцінка виконаних завдань підкреслює як професіоналізм флагмана ВМС України, так і вагомий внесок, зроблений у межах антипіратської операції Альянсу.
9 лютого 2014-го, з наближенням завершення терміну ротації «Сагайдачного», представники командування українського національного контингенту навідали десантний багатоцільовий вертольотоносець ВМС Франції «Сіроко». Із командиром тактичної групи сил операції контр-адміралом ВМС Франції Ерве Блеженом українські моряки проаналізували взаємодію, визначили підсумки спільної участі й обмінялися досвідом боротьби з піратством під час операції «Аталанта» в районі Африканського Рогу.
– Фрегат «Гетьман Сагайдачний» добре зарекомендував себе з початку участі в антипіратській операції «Аталанта» в Аденській затоці, — зазначив контр-адмірал Ерве Блежен. На його думку, внесок України в міжнародну антипіратську діяльність на морі вагомий. Це довели успішні дії нашого фрегата, що знешкодив одну піратську групу й зірвав атаку на цивільне судно.
Як оцінювати такі підсумки? Хтось дорікне, що здобуто небагато. Давайте порівняємо досягнутий результат із підсумками всієї міжнародної операції. За час перебування «Сагайдачного» в Аденській затоці зусиллями всього міжнародного ордера, до якого під різними прапорами входило близько 30 кораблів, знешкоджено всього три піратські групи. І одну з них знешкодив саме флагман ВМС України! Треба зазначити, що патрулювання в регіоні силами міжнародного військово-морського співтовариства зменшило піратську звитягу, їхню активність і кількість. У цьому є і заслуга фрегата «Гетьман Сагайдачний», який успішно представив наші ВМС у двох антипіратських операціях. Похід тривав 162 доби, подолано понад 20000 миль, чого вистачило б, щоб обійти земну кулю екватором. Під час походу, крім пошуку піратів, наші моряки провели більше 20 бойових стрільб, на «попутних» антитерористичній операції навчаннях PASSEX фрегат відпрацював взаємодію з кораблями ВМС Данії, Китаю, Норвегії та Південної Кореї.
Українські моряки довели, що мають знання, відповідні засоби і досвід для успішного захисту національних морських інтересів у водах Світового океану, можуть успішно співпрацювати з флотами європейських країн. Успішно завершуючи участь у міжнародній антитерористичній операції, не думали, не гадали наші моряки, що вона для них матиме продовження у рідних водах і на рідній землі. Що за лічені дні проти них піратами виступатимуть моряки ще вчора «братського флоту», які, між іншим, тепло проводжали їх у похід та бажали успішного плавання. А з’ясувалося, що були цинічно нещирі. Українським морякам першими серед військовиків ЗС України довелося стати на заваді не лише міжнародному морському тероризму, а й організувати опір тероризму міждержавному – російському.
Події Майдану застали корабель у Середземному морі. Зрада командування ВМС і слідом за нею швидка російська окупація Криму закрила курс кораблю до рідної севастопольської гавані. В екіпажі, велика частина якого була кримчанами, почалися розшарування. Та переважна більшість твердо і непохитно вірила в Україну, лишилась вірною військовій присязі. Напевно, командир корабля севастополець Роман Пятніцкій мав якусь телефонну бесіду зі зрадником екскомандувачем ВМС Березовським, бо ж недарма ДТРК «Крим» поширила інформацію, що фрегат «Гетьман Сагайдачний» у Середземному морі… підняв російський військово-морський Андрєєвський прапор. Коли ця інформація дійшла до корабля, контр-адмірал Тарасов вишикував екіпаж на вертолітній палубі у формі літер UA – «вірні завжди» присязі не зраджують! Фото обійшло світові інформагентства. У важку хвилину для України фрегат повертався до рідних берегів. Виходило, що з океану тероризм дістався і до наших берегів? І прийшов значно небезпечніший за сомалійських піратів, бо загрожував самому існуванню нашої держави. Кораблі ВМС і всі військові частини в Криму вже заблокували «зелені чоловічки» з ГРУ ГШ ЗС РФ, російські «казаки» і підготовлена місцева колона сепаратистів. Щоб убезпечити фрегат від будь-яких провокацій з боку російських бойових кораблів, що перебували в Середземному і Чорному морі, на прохання міністра оборони України Ігора Тенюха його супроводжували турецькі бойові кораблі. Водночас на зустріч «Сагайдачному» із Севастополя в бік протоки Босфор вирушив російський ракетний крейсер «Москва» з групою кораблів супроводження з очевидним наміром перехопити наш фрегат. Звісно, командуванню окупаційними силами в Криму дуже хотілося прибрати до рук цей корабель. І не лише як флагман українського флоту. Для російських генералів і адміралів важливим було інше. Український корабель і його екіпаж, на відміну від кораблів ЧФ РФ, пройшли повний курс підготовки за сучасними нормативами НАТО, на кораблі адаптовано до натовських стандартів систему зв’язку, матроси й офіцери володіли сучасною методологією бойової підготовки і відповідними знаннями, чого на ЧФ РФ не знали. Хотілося все це отримати за безцінь. Це розуміли і на українському фрегаті, тому готувалися до найгіршого розвитку ситуації. Пройшовши Босфор, фрегат приготувався до бою. Морально-психологічну ситуацію ускладнювали дзвінки на корабель відстороненого від посади ексначальника Генштабу адмірала Ю. Ільїна й інших офіцерів із Севастополя, які намагалися вивідати подальші дії і курс корабля та надавали свої «рекомендації». Щоб уникнути інформаційних провокацій, на кораблі зв’язок із Севастополем відімкнули і, за наказом міністра оборони України та з погодженням із болгарською стороною, фрегат увійшов у болгарські води, звідки продовжив курс до Одеси. У болгарських водах провокації стосовно «Сагайдачного» стали неможливими. У порту «Одеса» корабель урочисто зустріли українська громада та командування гарнізону.
Коли поширилася інформація, що над «Гатьманом Сагайдачним» підняли російський прапор, контр-адмірал Тарасов вишикував екіпаж на вертолітній палубі у формі букв UA – «вірні завжди» присязі не зраджують!
Відпочивати після походу було ніколи: Росія захоплювала український Крим, кораблі Чорноморського флоту загрожували українським портам і мореплавству в Чорному морі, які для них виглядали цілком беззахисними. Тому через кілька днів флагман вийшов у море на бойове патрулювання проти морських піратів уже в Чорному морі. «Гетьман Сагайдачний» став флагманом українського морського опору в Чорному морі. Він беззмінно охороняє наше узбережжя, несе бойове чергування в морській антитерористичній операції, захищає рідне Чорне море. Врешті, фрегат у 2014 році продовжив «активні зусилля», свій морський опір у загальному збройному опорі російській агресії.
P.S. За звитяжний похід, здійснений екіпажем «Сагайдачного», в будь-якій країні військовим морякам дали б ордени. А в нас ніхто навіть не написав, не проаналізував і до суспільства не доніс… Лише короткі інформповідомлення та інтерв’ю контр-адмірала Андрія Тарасова. Все! І забули…
Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру посадовиці однієї з військових частин Миколаївської області, яка допустила безпідставне перерахування місячної зарплати бійців на рахунок цивільної особи.
Президент України Володимир Зеленський заявив про оновлення роботи Ради національної безпеки і оборони України та визначив основні завдання.
На території Румунії знайшли уламки, схожі на елементи дрона, поблизу річки Дунай і кордону з Україною.
За результатами репатріаційних заходів в Україну повернули 121 полеглого оборонця.
Під час бойової роботи на Запорізькому напрямку прикордонники спільно з бійцями 23-ї окремої бригади НГУ «Хортиця» виявили та знищили черговий комплекс далекого візуального спостереження «Муром-М».
Протягом минулої доби, 27 березня, російські війська обстріляли 144 населені пункти у 17 областях України.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…