Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Події в Криму на початку 2014 року змінили Сакську бригаду морської авіації, напевно, назавжди. Тоді тест на вірність пройшли не всі, бригаду залишило близько 70 % особового складу. Однак удалося передислокувати на материкову Україну всю техніку, що на той час могла піднятись у небо. І це під носом в окупантів, увага яких вочевидь була прикута до винищувачів з Бельбеку.
На материковій Україні процес відновлення бригади йшов швидко, долучились волонтери, чимало людей виявили бажання служити в морській авіації.
Авіаційна техніка, яка є на озброєнні бригади, правду кажучи, не нова. Як і будь-які машини, літаки теж мають свій ресурс, продовжити який без комплексних ремонтних робіт неможливо. Аби літаки завжди були готові до вильотів, авіаційні інженери трудяться і взимку на морозі, і в літню спеку. Працюють професійно, без пафосу, рекламного галасу перед камерами й по-військовому стримано. Про специфіку роботи, проблемні питання розповів підполковник Віталій Ушкалов, заступник інженерно-авіаційної служби бригади морської авіації.
— З моменту виходу з Криму кількість справних літаків ті вертольотів не лише не зменшилась, а й суттєво збільшилась…
— Так, це правда. Не так давно отримали кілька модернізованих вертольотів Мі-8, проводиться ремонт Ан-26, Мі-14. Нині на Конотопському заводі розпочалося виконання дослідного ремонту вертольотів Ка-27. Раніше проводити такий ремонт на українських підприємствах не могли. Також встановлюються нові радіоакустичні буї, розроблені українським виробником. Тобто позитив є. Хоча, правду кажучи, є чимало моментів, пов’язаних з несвоєчасним фінансуванням.
— Коли виходили з Криму, бригада була укомплектована лише на 30 відсотків. Яка ситуація сьогодні?
— Важливо зрозуміти специфіку нашої роботи. Ми не просто набираємо людей, а й готуємо їх. У нас дуже технологічна техніка й знайти готових фахівців майже неможливо. Часто стикаємось із ситуацією, коли приходить людина, за п’ять років стає хорошим фахівцем і йде працювати у цивільну компанію — «Боїнг», «МАУ» чи «Українські вертольоти»… Звісно, цих людей можна зрозуміти, зарплатня в таких компаніях у рази вища. Через плинність кадрів нам непросто… Щоправда, основний кістяк залишається. В інженерно-авіаційній службі бригади служить чимало людей, якими можна пишатись, в яких без перебільшення золоті руки. Є чоловік, який в четвертому поколінні служить інженером. У нього і батько, і дід, і прадід служили в ІАС авіаційної бригади.
— Коли ми спілкувались у 2014-2015 роках, то нам розповідали, що бригаді активно допомагали волонтери з придбанням деякого обладнання. Дотепер не забувають чи ентузіазму поменшало?
– Не так активно, але допомагають досі. Торік волонтер подарував нашій частині літак Ан-2. Він у непоганому стані, через Вінницький авіаційний завод введемо його в експлуатацію. Літак плануємо використовувати для навчальних стрибків морської піхоти.
— Які завдання виконують авіатори бригади в акваторії Чорного та Азовського морів?
— Виконуємо завдання з охорони морського кордону, пошуку надводних цілей, розвідки обстановки по морській лінії… Може здатися, що це не так небезпечно, як польоти на лінії зіткнення, та від ворожих обстрілів ніхто не застрахований. Нагадаю випадок, коли обстріляли наш Ан-26.
— Що побажаєте колегам з ІАС у їхнє професійне свято?
— Миру, безаварійної льотної роботи, побільше сучасної техніки. А також терпіння та здоров’я. Свого сина я б спокійно посадив у літак, відремонтований нашими авіаційними інженерами й це, мабуть, найкраща оцінка їхньої роботи.
