Диктатора жорстко «злили» на всіх хитровибудованих геополітичних фронтах: дипломатичному, шпигунському, інформаційному, торговому та інших. Серія щедрих підкупів, гучних інтерв’ю, шантаж,…
У це важко повірити навіть сьогодні. П’ять років тому окупаційні війська Росії скоїли терористичний акт проти українського народу. Йдеться про ракетний удар по мирному місту українських трудівників, які обрали вільне життя у процвітаючій Україні – Краматорську.
Так трапилось, що журналісти першої «передової інформаційної групи» стали очевидцями й учасниками всіх цих подій. Зокрема, військовий кореспондент Денис Гойко зазнав десять важких поранень, рятуючи життя побратимів. Коли Дениса піднімали, щоб перекласти в реанімобіль, то з брезентових нош під ноги тоненькою цівочкою полилась його кров. Денис тримався молодцем і всю дорогу співав лікарям пісню «Холодно». У той день він врятував трьох людей.
Проти цивільного населення російські війська застосували заборонені касетні боєприпаси
Ревучи сиренами, «швидка» летіла порожніми дорогами до міської лікарні. На вулицях можна було бачити наслідки «братерської» російської «любові» – розтрощені будинки, розбиті шиби, де-не-де поранених і тіла загиблих. До військових журналістів, які зупинились, щоб задокументувати наслідки варварського обстрілу, підбігали місцеві мешканці: хтось показував, де лежать загиблі, хтось відводив до снарядів, що не розірвались. Для більшого ураження цивільного населення російські терористичні війська застосували проти них заборонені міжнародними конвенціями касетні боєприпаси. Одна з таких касет вибухнула на подвір’ї місцевої школи, де якраз гуляла мама з дитиною…
Інша російська ракета вибухнула на центральному бульварі, вбивши молоду жінку, яка вийшла по продукти. Ще одна з касет пробила дах житлового будинку і розірвалась усередині квартири пенсіонерів. Літню жінку від загибелі врятував тонометр, заради якого вона за хвилину до вибуху пішла в сусідню кімнату. На всіх вулицях міста можна було побачити хвостовики російських ракет, що стирчали з припорошеної снігом землі. Завмерши після такого шоку, місто просто «зірвалось» звуками «швидких» та автомобілів МНС.
«На злодієві шапка горить»
Підтверджуючи російське прислів’я – «на злодієві шапка горить» – одразу у всіх фейкових новинах квазіреспублік ОРДЛО почали звучати розповіді про український слід обстрілу міста. А на вулицях Краматорська можна було побачити і почути засланих провокаторів, які розповідали, як вони нібито «бачили, і знають навіть командирів батарей РСЗО Збройних Сил України», що обстріляли Краматорськ.
Такі злагоджені дії «агентів впливу» російських спецслужб стали додатковим свідченням добре продуманого і спланованого терористичного акту. Та це не дуже вплинуло на простих людей. Сотнями жителі Краматорська приходили до міської лікарні, де лежали поранені. Вони приносили ліки, здавали кров, давали гроші на лікування. І чітко усвідомлювали, хто вдіяв цей злочин.
Тепер стає зрозумілим, що цей терористичний обстріл населеного пункту є актом помсти російських військ за шалені втрати під час штурму Дебальцевого. Із перехоплених згодом донесень ватажків бандформувань, які доповідали кремлівським кураторам про якісно виконане завдання, можна зрозуміти: саме цим обстрілом вони намагались викликати ненависть у місцевого населення до ЗСУ. Проте все це не принесло бажаних для окупантів результатів.
Кров невинно вбитих українців не змити з рук кремлівських катів навіть сльозами близьких і рідних. Нині справа про терористичний обстріл Краматорська є частиною позову України проти Росії до Міжнародного суду ООН. Сподіваємось, що всі винні в розстрілах мирного українського міста понесуть належне покарання за скоєний злочин.
Відповідно до даних Донецької ОДА, під час обстрілу Краматорська загинули 17 осіб (7 з яких військові), 64 особи (з яких 5 дітей) доставлено в лікарні. Внаслідок обстрілу пошкоджено 41 будівлю.
