На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Шість років тому почалася відкрита фаза окупації Криму російськими військами. Раніше АрміяInform опублікувала інфографіку «Хроніка російської окупації Криму».
Як нагадує «Укрінформ», так звана прихована фаза російської окупації українського півострова розпочалася ще 20 січня 2014-го. Саме тоді на півострові з’явилися вантажівки без номерів, так звані зелені чоловічки — озброєні військові без розпізнавальних знаків. Водночас відбулося створення й озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з-поміж місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил РФ.
Сепаратистські настрої з’явились у Криму під час акцій протесту в Києві у грудні 2013 – лютому 2014-го і досягли апогею з усуненням від влади Віктора Януковича. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому міським головою проголошено громадянина Росії Олексія Чалого, а 26 лютого у Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг кримських татар і проукраїнських активістів на підтримку територіальної цілісності України. На противагу цьому мітингу організовано зборище «Русского єдінства», кероване поплічником російських окупантів Сергієм Аксьоновим.
Як згадував потім лідер кримських татар Рефат Чубаров: «Ми розійшлися, будучи впевненими, що врятували Крим, себе і Україну. Я й думати не міг, що вийде так, як вийшло 27-го вранці».
Під ранок 27 лютого, спецпідрозділи ГРУ Росії зайняли приміщення Верховної Ради і Ради Міністрів Криму і вивісили над ними прапор Росії. Тоді ж Верховна Рада Криму на вимогу загарбників оголосила про проведення на півострові референдуму щодо приєднання до РФ.
Упродовж наступних кількох днів вулиці міст і магістральні дороги півострова заповнили російські війська. «Зелені чоловічки» захопили адміністративні будівлі, взяли в облогу гарнізони ЗСУ, морські порти і аеропорти. Керівництво Росії неодноразово стверджувало, що ці озброєні люди не є російськими військовими. Однак після окупації півострова і проведення там фейкового «референдуму про статус Криму» росіяни визнали, що «зелені чоловічки» були військовослужбовцями ЗС РФ.
1 березня 2014 року Рада Федерації Росії підтримала звернення президента Путіна щодо дозволу на введення російських військ в Україну. Зі свого боку РНБОУ через агресію Росії ухвалила рішення привести Збройні Сили України у повну бойову готовність.
16 березня, попри призупинення рішення кримського парламенту Верховною Радою України, рішення Конституційного Суду України та позицію Радбезу ООН, так званий референдум щодо статусу Криму був проведений. Він відбувся з численними порушеннями та фальсифікаціями, за присутності великої кількості озброєних російських військових. Через кілька днів, 18 березня, в Москві сепаратистське керівництво півострова підписало так званий Договір про прийняття Криму до складу Росії.
Того ж дня під час штурму української військової частини у Сімферополі загинув прапорщик Сергій Кокурін і ще один офіцер був поранений. Загалом під час захоплення Криму загинуло двоє українських військових, двоє цивільних, дві людини зазнали поранень, а Україна втратила понад 80% активів Військово-Морського флоту й численні військові об’єкти.
Нині всі впливові міжнародні організації визнали окупацію й анексію півострова незаконними і засудили дії Росії. Зокрема за цей час ухвалено чотири резолюції ООН щодо Криму. Водночас низка західних країн запровадили проти РФ економічні санкції.
