Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
«…Дорога для евакуації поранених із Донецького аеропорту в Піски була, без перебільшення, «дорогою життя». Кожен транспорт, що рухався по ній, був під жорстким обстрілом ворожої артилерії. Найважче було втрачати побратимів. Сьогодні ти з ним розмовляєш, ділишся планами-мріями, розглядаєш фото дітей у телефоні, а за кілька годин він гине в бою»
Фартовий «бог» конвоїв
За плечима начальника медслужби однієї з частин ДШВ майора Сергія Архангельського понад 20 років досвіду роботи лікарем–анестезіологом у Житомирській районній лікарні. А починав свій шлях у медицині після медучилища на «швидкій». Згодом, закінчивши Вінницький медінститут, працював у реанімаційному відділені дитячої лікарні.
З важкими бойовими пораненнями Сергій зіткнувся ще до війни, під час Революції Гідності. Як активний і патріотично налаштований громадянин, учасник Помаранчевої революції, не міг спокійно спостерігати за подіями, що розгортались у Києві в листопаді 2013-го.
Після чергування 24 листопада Сергій приїхав на Майдан, там і лишився. Саме там, у центрі столиці, він уперше зустрівся з людьми, які ризикували життям заради майбутнього країни. А як тільки російський агресор загарбав Крим, Сергій Архангельський пішов до військкомату. Із 11 березня 2014-го розпочався інший етап його життя – як військового медика.
‒ Не міг сидіти спокійно вдома, я ж лікар. Про намір йти у військкомат одразу повідомив сім’ї. Дружина теж медик, спочатку сприйняла цей вибір зі сльозами, але знаючи мій характер, заспокоїлась, благословила і я поїхав. Умова була лише одна, телефонувати за першої ж нагоди, ‒ пригадує Сергій. Він намагався тримати слово, адже розумів наскільки рідні хвилюються за нього.
Отримав призначення начальником медпункту 2-го батальйону 95-ї бригади. Після нетривалої підготовки десантники колоною рушили на схід. Батальйон виконував завдання з конвоювання колон і забезпечення доставки провізії, води, боєприпасів для бійців підрозділів бригади. Рухатись слід було незнайомою місцевістю. Тільки професіоналізм, досвід, інтуїція і, мабуть, фарт заступника комбата майора Анатолія Козела з позивним «Купол» забезпечили успішне виконання завдань. Найголовніше – без втрат. Бійці називали його «богом» конвоїв.
Попри пропозицію стати головлікарем районної лікарні, повернувся до армії
На початку жовтня, після нетривалої відпустки, Сергій прибув у Піски, а згодом змінив побратимів у ДАПі. Медику роботи вистачало: вколоти знеболювальне, зупинити кровотечу, накласти пов’язку, словом все, як раніше.
‒ Єдине, що бійців, які зазнали легких поранень, ми намагались залишати у себе в терміналі, ‒ пригадуючи ті події, говорить «Наркоз». ‒ Адже дорога для евакуації поранених з аеропорту в Піски була, без перебільшення, «дорогою життя». Кожен транспорт, що рухався по ній, був під жорстким обстрілом ворожої артилерії. Найважче було втрачати бойових побратимів. Сьогодні ти з ним розмовляєш, ділишся планами-мріями, розглядаєш фото дітей у телефоні, а за кілька годин він гине в бою.
Про один епізод у ДАПі Сергій пам’ятатиме все життя.
…Граната прилетіла прямо під ноги десантнику. Той миттю нагнувся, щоб підняти й викинути її. Але пролунав вибух. Відчайдушний боєць у той момент прикрив обличчя рукою, і зазнав важких осколкових поранень. Йому відірвало кисть лівої руки, пошкодило око. Права, якою прикрив обличчя від осколків, трималась на залишках шкіри й м’язів біля ліктя. За мить Сергій та інший медик з 79-ки вже були поруч із пораненим із сильною кровотечею і больовим шоком. Життя «кіборга» висіло на волосині. Зупинивши кров, лікарі під кулями ворога віднесли воїна у БТР і негайно евакуювали у Піски. Згодом хлопці дізналися, що десантник вижив.
Наступна, двотижнева, ротація до аеропорту випала в листопаді. Тоді там майже все вже було зруйновано. На ротацію житомирські десантники проривалися з боєм і під обстрілами. Сергій, окрім надання меддопомоги пораненим, вів вогонь по ворогу на рівні з побратимами.
На все життя в пам’яті лікаря-«кіборга» залишаться приклади відчайдушної відваги захисників аеропорту. Це і механіки-водії БТРів, і БМП, що проривались під обстрілами на евакуацію поранених. І екіпаж танка, який, вискочивши на злітну смугу летовища, почав гатити по ворогу так, що влучним вогнем змусив замовкнути ворожу артилерію. І добровольців із «Правого сектору», які 35 діб, без зміни обороняли старий термінал ДАПу.
Відслуживши рік, «Наркоз» звільнився. А вже за місяць, попри пропозицію стати головлікарем районної лікарні, повернувся до армії.
‒ Значно комфортніше почуваюся з тими людьми, які носять форму і знають справжню ціну людського життя. Війна нас всіх змінила, ‒ каже Сергій.
За особисту мужність і героїзм президентським указом майор медичної служби Сергій Архангельський нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Та найвищою нагородою він вважає відзнаку «Народний герой України», отриману за врятовані життя українських захисників.
Фото з архіву Сергія Архангельського
Володимир Зеленський високо оцінив роботу бійців та підрозділів, які відбивають атаки російських безпілотників.
У Національній гвардії України прокоментували історію з поїздкою у потязі службового собаки Ермі, яка викликала бурхливі обговорення у соцмережах.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич повідомив, що потрібно зробити, щоб система рекрутингу набула подальшого поширення.
Ув’язнення отримали бойовики, які намагались «прорвати» оборону ЗСУ під Роботиним.
П’ять російських авіаційних ракет типу «повітря — земля», що не спрацювали під час запуску, виявили і знищили співробітники відділу вибухотехнічної служби поліції Сумської області.
Біля стели на в'їзді в Донецьку область були підняті прапори тих бригад, батальйонів і підрозділів Сил оборони, які боронять Донеччину від російського окупанта.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…