Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Старший солдат Ольга Чудна черкащанка, мама двох синів, успішний дизайнер та художник. А її позитиву та силі духу заздрять навіть чоловіки. Ще б пак, із 2014 року безперервно волонтерити, дочекатися сина з війни, зважитися на контракт із ЗСУ і поїхати відразу на фронт — зможе не кожен.
— Чому я пішла на контракт? Нині багато «втомлених від війни» скажуть, що — через гроші. Але як би пафосно і банально це не звучало — перш за все я патріот і думаю, що мало ще зробила для країни. Тому я тут. І як виявилося — саме на фронті знайшла себе і без армії вже не бачу себе у цивільному житті.
Певним чином на вибір Ольги вплинуло і те, що з початком війни на фронт пішов її син Олексій. За словами жінки, для неї це був один із найтяжчих періодів життя.
— На початку війни люди не розуміли, настільки все реально відбувається. Але такі, як мій син, взяли до рук зброю і пішли захищати країну. Я неймовірно горджуся ним. На момент Революції гідності Олексій навчався на медика у Кримському державному медичному університеті. Під час загострення допомагав організувати там Майдан. Саме через це йому росіяни і погрожували розправою в березні 2014-го. Тернопільський національний медичний університет — єдиний заклад, який його прийняв і син став першим студентом, якого перевели тоді з Криму.
Відразу ж після переїзду Олексій взяв академвідпустку і пішов добровольцем на фронт.
— Коли я дізналася, що він на війні, познайомилася з дівчатами-волонтерами і почала їм допомагати. Згодом син із побратимами потрапив у оточення поблизу Слов’янська. Без їжі та води бійці просиділи не один день. Напевно, це і було одним із тих факторів, що вплинули на його фізичний стан…
Навіть попри діагнози лікарів та обмеженість в рухах, хлопець не зупинився і поновив навчання. А мама — пішла у військо. Перший контракт Ольга підписала із 43-ю окремою артилерійською бригадою.
— Стала зв’язківцем, чергувала в складі батареї. Там постійно тренувалися і були завжди готові до бою. Але на другій лінії я не змогла. Після ротації пішла на реабілітацію. Піднявшись на потрібний поверх медичного центру, помітила чимало атовців — «своїх». Напевно їхня присутність також мені допомогла, бо вже за кілька місяців я знову «побігла» на контракт. Але вже в іншу частину — медиком у 72-гу омбр. Робота на нулі, наряди на спостережному пості, прострілка… До постійних обстрілів звикаєш дуже швидко. Не боїшся, не здригаєшся, щораз заспокоюєш сім’ю, що все добре. І знаєте, найбільша підтримка родини — коли тебе не відмовляють від якихось кроків, а просто чекають. Розуміють, гордяться, переживають і вперто вірять в тебе! Мої батьки та сини — саме такі. І я неймовірно вдячна їм за таку підтримку.
До війни Ольга писала картини, була поліграфістом, тривалий час навіть працювала дизайнером. Але за крайні 5 років…
— У мене тут навіть є акварелі й пензлі. Але — немає натхнення. Коли трапляється вільна хвилина між чергуваннями, намагаюся залишити краплину позитиву і граю на гітарі. Переважно пісні з репертуару гуртів «Без обмежень», «Океан Ельзи» та «Антитіла». Саме українські пісні зберігають віру в перемогу нашим бійцям у хаосі «зведення-розведення». Але мій медичний рюкзак — завжди напоготові. Сподіваюся, що більше не буде випадку ним скористатися. І не буде цих злощасних цифр по рації — 200-й та 300-й.
Завершене досудове розслідування щодо депутата Семенівської міської ради Чернігівської області, який після мобілізації ухилявся від військової служби за сприяння керівника підрозділу.
Підрядники із різних областей України одночасно будують кілька ліній стаціонарних фортифікаційних споруд.
Ураження ворожої бронетехніки здійснили бійці 25-го окремого штурмового батальйону 47-ї бригади.
Президент Литви Гітанас Науседа закликав поставити за мету допомогти Україні виграти війну з рф, відзначаючи 20-ту річницю вступу країни до НАТО.
Боєприпас вагою 250 кілограмів був знайдений на городі біля одного з будинків після чергового обстрілу російською армією прикордонного села Руська Лозова.
З початку діяльності Державного оператора тилу (ДОТ) шість нових українських виробників стали постачальниками речового майна для ЗСУ.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…