Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Сумно згадувати, як у перші роки російської агресії пияцтво серед наших мобілізованих подекуди набувало застрашливих величин. Приміром, тільки офіційно у 2014 році військовослужбовців притягували до відповідальності за пиятику близько семисот разів, а у 2015-му таких порушень було вже дев’ять тисяч.
Від безвиході командири та сумлінні бійці вдавалися до, м’яко кажучи, нестатутних способів боротьби з цим лихом. Бо ж через алкоголіків зривалися бойові завдання, гинули їхні побратими. Справа навіть дійшла до створення ініціативною групою депутатів Верховної Ради законопроєкту № 4210, який мав розширити права командирів у боротьбі з «аватарами».
Зрештою здолати злободенну проблему не тільки на папері допоміг перехід війська на контрактну основу. В багатьох бригадах нині буквально культивується тверезий спосіб життя. Але це не означає, що проблема щезла взагалі. Бо існуємо в державі, яку наші вороженьки свідомо топили в оковитій віками…
Служити чи «бухати» — вибір твій
2019 рік. На плацу однієї з десантних бригад шикується підрозділ, який щойно повернувся з району бойових дій. Ротація для нього була не першою, тому звернення до строю всім добре знайомого офіцера зі штабу частини вояки сприймають якось буденно.
— Хлопці, самі знаєте, що нині мирне житіє почне вам рвати дах. Дехто ризикуватиме, попри бойові заслуги, випурхнути зі служби синичкою. Ми люди свої, тому скажу, як є. Знаю класного військового психолога-жінку в Києві. У неї європейський рівень фаховості та наш гарт. Кого лякає програш у боротьбі із зеленим змієм, у кого на душі до біса моторошно — прошу до мене. Командир ваш дав слово виділити всім час на спілкування з пані Тетяною.
За кілька секунд офіцер отетерів від того, що його «до мене» десантники сприйняли буквально: не соромлячись побратимів, поперед строю вийшло з десяток люду. Серед них була і… дівчина.
Командир слово стримав. А ефект від роботи психолога, як кажуть, був винятковим — навіть попри те, що двох вояків вона «кодувала» від залежності медикаментозно.
«В «аватара» два свята: Новий рік і… п’ятниця!»
Знайомтеся: Тетяна Марініна, військовий психолог, біотерапевт, автор унікальних психофізіологічних методів відновлення психіки військових, керівник Центру медико-психологічної реабілітації.
— Казати, що нині служба наших військових перенасичена сутужними стресами — банальність. Війна глибоко карбує шрами у психіці навіть дуже сильних особистостей. Приміром, доводилося працювати з тими, ким, як героями війни, пишаються цілі бригади. Але і вони іноді здатні заглядати в чарку безмірно, згодом набуваючи алкозалежності.
Тому радо озиваємося як на особисті звернення військових по допомогу, так і на прохання командирів уберегти від можливої біди їхніх цінних для підрозділу вояків. До речі, дивимося на це як на прояв сили перших і других. Одні ставлять на кін репутацію, інші — кар’єру.
А цураються психологів якраз слабаки: «А не дай Боже, хтось про таке дізнається…» А втім, боротися зі сформованою і вже стійкою залежністю без фахівця доволі складно, бо вона вражає наше тіло та розум на клітинному рівні.
Ви впевнено крокуєте до «спілки «аватарів», коли хоча б щоп’ятниці знімаєте тижневий стрес «кількома краплями»
Зазвичай усе починається мовби свербіж у свідомості. «В мене все в нормі й під контролем. Здоров’я маю, вдома і на службі — гаразд. Але ж чому так кепсько на душі, коли я сам-один? Чого настрою немає? Що бракує?» Настирливі думки висмоктують із вас усю енергію. І перевтомлена психіка шукатиме спосіб розрядки на свідомому і несвідомому рівнях. Тобто людина може і не розуміти, що із нею відбувається, навіть за видатного інтелекту.
Як же визначити, що ви впевнено крокуєте до «спілки «аватарів»? Зазвичай стійка звичка до спиртного формується впродовж пів року. Механізм простий: людина, відчуваючи внутрішній психологічний дискомфорт, помічає, що алкоголь «у малих дозах» знімає цей стан. Відчувши полегшення, періодично, «щоп’ятниці», вона продовжує «самолікуватися» алкоголем.
«Мене як випиваку вбив жах у очах маляти»
Ось записана мною відверта розповідь одного з останніх пацієнтів Центру пані Тетяни, колишнього бійця бригади Чорних Запорожців із першої хвилі мобілізації Олександра Шимчука (прізвище змінено. — Авт.)
«Одразу після демобілізації у 2015-му зустрів своє кохання, одружився. Швидко знайшов роботу, налагодив побут. А за рік у нас із моєю половинкою народилася доця… Щастя!
Утім періодично, попри безхмарне родинне життя, став упадати в незрозумілу тугу. Пізніше почалися проблеми зі здоров’ям. Пробував рятуватися футболом у міській ветеранській команді — не допомогло.
Почав випивати. Потроху. Це якось стабілізувало, розслабляло. А за кілька років щоденна доза «розслабухи» вже становила грамів триста міцного. Ні-ні, я не напивався. Втім щодня повертався додому з перегаром.
Делікатні дорікання дружини викликали раптові напади люті. Я гримав дверима і, якщо в кишені були гроші, йшов «здоганятись» слабоалкоголкою.
Кілька місяців тому кохана сказала: «Розлучаємось». Я закричав на неї, замахав у повітрі руками. І тут повертаю голову — а поряд моя чотирирічна доця. В оченятах її застиг жах…
З наступного дня я вже ходив по цивільних психологах. Чув від них тільки — «кодуйся». Це не влаштовувало, тож звернувся в київський військовий госпіталь, а згодом — до Тетяни Володимирівни.
Тепер алкоголю не вживаю взагалі, однак потяг «вмазати» іноді підступає. Тому чекаю фінального етапу реабілітації наприкінці грудня. Бачив бо, як повний курс рятує наших пацанів.
П’ять авторських патичків рятівничків від горілчаного піке від Тетяни Марініної
Алкогольна залежність — одна з найпідступніших. Зазвичай людина довго не помічає, як поступово вона змінює її тілесний і психічний стан. Алкоголь «вбудовується» в обмін речовин, і клітини вже зсередини нервової системи наче вимагають: «налий і випий!»
Спочатку ви з’являєтеся на службі з учорашнім запашком, затим не гидуєте чарчиною «для тонусу» десь у закутку в підрозділі. Найстрашніше — не вбачаєте у цьому анічого неправильного, ненормального. Коли так — то ви на фінішній прямій до втрати служби, родини, самого себе…
Проте зупиняти формування механізму залежності на ранніх стадіях можна навіть без утручання психолога, хоча воно і вкрай бажане. Допоможе, на перший погляд, проста система-комплекс. Але хай ця простота не введе нікого в оману. Бо це коштуватиме вам великих сили волі й терпіння, допомоги рідних і близьких. Не кажіть їм: «у мене є проблема». Скажіть — «допоможи мені вирішувати мою проблему»…
1. Користуйтеся ресурсами природи. А чи часто ви звертали увагу на красу місцевості у районі бойових дій? Навряд чи, вам було не до того. Так згадайте, що сонце, свіже повітря, прогулянка біля водойми знімають стрес і заряджають енергією ліпше за пігулки. За порадою лікаря можна на додаток приймати настої зборів заспокійливих лікувальних трав.
2. Режим. Створіть власний ритм буття. Він допоможе центральній нервовій системі взяти під контроль реальність, яку вона нині розпізнає як роз’ятрювальний хаос. Дотримуйтеся режиму дня, приймання їжі, фізичних навантажень, відпочинку та сну. Відмовтеся на довгий час від участі в усіляких святкуваннях, які провокують алкогольну спокусу.
3. Регулярні фізичні навантаження. Вони не тільки підтримають загальний тонус вашого організму та психіки. Займаючись двічі-тричі на тиждень у спортзалі чи на майданчику, фіксуйте свої досягнення. Самовдосконалення – потужний мотиватор до нових здобутків, які ви згодом навряд чи проміняєте на вранішнє похмілля.
4. Екологія мислення. Будуйте режим стратегій життя на майбутнє. Чого ви хочете досягти по службі, що бажаєте зробити для родини. Обмежте спілкування із «провокаторами», які так чи інакше підбивають на «зняття стресу» алкоголем. Вони розділять із вами пляшку, але не долю. Робіть не те, чого від вас очікують сторонні, а те, що зазвичай робить вас щасливим. Риболовля, розмова, щасливі дружина та діти поряд, друзі, природа, подорож, книга, молитва, спорт, прослухування музики, творчість. Навчіться знову дихати на повні груди — за себе і за тих, хто вже не з нами!
5. «Ні» — всім згубним звичкам. Скажіть «ні» всім індивідуальним залежностям. Взамін користуйся ресурсами, які поліпшують якість життя. Приміром, замініть надлишок кави гарячим молоком. Психологічний біль гамуйте спілкуванням з тими, кому він зрозумілий. А у вихідний замість лежання біля телевізора на дивані прогуляйтеся парком, біля води, займіться домашнім господарством.
Успіхів!
P.S. Читайте незабаром на АрміяInform «Як командирам і військовим колективам позбавитися «аватарщини».
