ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

ОПК: доречні обладунки

23 Грудня 2019
ОПК: доречні обладунки

Яких технологій та озброєнь потребує сучасне військо, щоб мати успіх у війнах майбутнього?

Щоб відповісти на запитання, якими будуть війни майбутнього, треба передусім визначитися з наявністю конфліктного потенціалу, тобто хто саме, чому й проти кого може воювати. У двополярному світі за блокового протистояння все було більш-менш зрозуміло й прогнозовано. Але в умовах багатополярності діє інша геополітична логіка, інтереси найбільших держав перетинаються між собою, а також із низкою інших факторів.

Географія протистояння

Найпотужнішою, проте вже не домінуючою державою світу на сьогодні лишаються США. Вони мають найсильніші та найсучасніші збройні сили, зберігають технічну й технологічну перевагу над потенційними противниками. Глобально Штати протистоять КНР та РФ, між ними існують суперечності щодо російських претензій на Арктику, а також щодо китайських на спірні акваторії та острови Південно-Китайського моря. За великим рахунком США намагаються утримати світове лідерство й не поступитися Піднебесній. У США особливо гострі суперечності, після КНР, з Іраном та Північною Кореєю. В обох випадках у Вашингтоні не виключають воєнного сценарію розвитку подій.

Другою світовою потугою є Китай. Він здійснює активну економічну експансію у світі, просуває свої товари на інші континенти та імпортує у великих кількостях сировину й критично необхідні енергоносії. Ця експансія дедалі більше загрожує інтересам Заходу та сусідніх країн, передусім Японії, Південної Кореї, регіону Південно-Східної Азії. Останні за підтримки США намагаються протистояти наступу й посилюють свої армії. У випадку масштабного конфлікту з Китаєм готуються під егідою США заблокувати Малак­кську протоку й обмежити китайський імпорт енергоресурсів із Перської затоки. Такі дії щороку демонстративно відпрацьовуються на міжнародних військово-морських навчаннях серії Malabar (США, Японія, Таїланд, Сінгапур) за участю авіаносців, есмінців та підводних човнів.

Китай також активно нарощує свою військову міць, хоча на практиці уникає ескалації. Передусім ідеться про стратегічні міжконтинентальні балістичні ракети й бомбардувальну авіацію далекої дії, що можуть досягати об’єктів на території США та їхніх союзників, а також про взяття на озброєння китайською армією ракет, здатних знищувати американські авіаносці. Активно поповнює власні ВМС кораблями всіх класів. Потужна військово-морська компонента призначена для захисту його зовнішніх морських комунікацій в Індійському океані, а також висадки десантів на спірні острови Південно-Китайського моря і Тайвань. Останній у відповідь також змушений нарощувати сили.

Нову якісну небезпеку становить спроможність Китаю створювати зони обмеженого доступу/блокади окремих територій із розгортанням новітніх ударних ракет та систем ППО-ПРО, зокрема ЗРК С-400 російського виробництва. Таким чином, китайський фактор постійно залишатиметься головною загрозою американському домінуванню у світі.

Іншою проблемою, попри зусилля Вашингтона домовитися, є Північна Корея. За підтримки Китаю та РФ вона розвиває свій ракетно-ядерний потенціал і відіграє роль стратегічного подразника США. І навіть погрожує завдати удару по США. Щоправда, дальність дії північнокорейських ракет для цього наразі недостатня. Ракетно-ядерні амбіції й агресивна риторика Пхеньяна спонукають США, Південну Корею, Японію та Австралію реагувати і постійно підтримувати високу боєготовність власних збройних сил у регіоні, нарощувати потенціал розвідки, систем ПРО морського базування і ВМС загалом, а також бойової авіації. Сама Південна Корея перебуває в складному геополітичному становищі. З одного боку, сусідство з агресивною КНДР, яка має ядерну зброю, з другого — дедалі менша надійність США, теоретичного гаранта стабільності на Корейському півострові, змушує Сеул щодалі більше покладатися на власні сили.

За агресивним сценарієм, Росія може захопити переважаючими силами (156 батальйонно-тактичних груп РФ проти 4 розміщених там БТГ зі складу сил стримування НАТО) країни Балтії та навіть частину Польщі. Це створило б для Альянсу критичну ситуацію через його неготовність до війни.

У Європі наразі триває силове протистояння сил НАТО та Росії. Завдання ядерних сил США, Великої Британії та Франції — стримування РФ. У випадку війни вони здатні знищити стратегічні цілі на її території. За агресивним сценарієм, Росія може захопити переважаючими силами (156 батальйонно-тактичних груп РФ проти чотирьох розміщених там БТГ зі складу сил стримування НАТО) навіть частину Польщі. Це створило б для Альянсу критичну ситуацію через його неготовність до війни.

У регіональному вимірі потенційними джерелами війн майбутнього залишаються Близький Схід, регіон Перської затоки та Північна Африка, де вже сьогодні кілька конфліктів перебуває в активній фазі (Сирія, Ємен, Лівія). З одного боку, йдеться про боротьбу за регіональне лідерство між Іраном і Саудівською Аравією, які вже фактично ведуть між собою дистанційну проксі-війну в Ємені, а з другого — про експансію Ірану в бік Середземного моря. Тегеран давно й наполегливо торує шлях у цьому напрямку, використовуючи всі доступні засоби включно з військовою силою. Не випадково іранські війська як ситуативні союзники РФ діють у Сирії. Іран також контролює уряд у Багдаді й перешкоджає відродженню Іраку, свого споконвічного конкурента, як єдиної та сильної країни. Водночас блокується й створення незалежного Курдистану, у цьому інтереси Тегерана, Дамаска та Анкари збігаються. Іран поводиться дуже агресивно щодо Ізраїлю й навіть загрожує знищити його, для чого активно розвиває ракетні технології. Він уже має балістичні та крилаті ракети, здатні вражати цілі на території як Ізраїлю, так і низки сусідніх країн, що останні сприймають як загрозу. Щоправда, поряд із доволі сучасними ракетними силами, кіберзагонами та ВМС у нього на озброєнні дуже застарілі системи ще американського виробництва, що залишилися з часів шахського режиму. Особливо це стосується авіації. Тому у випадку оборонної війни Тегеран планує дотримуватися тактики мозаїчної оборони невеликими силами й вести боротьбу на виснаження агресора. У цій наступальній проксі-війні проти Саудівської Аравії (зокрема, на економічне послаблення) Іран уже сьогодні активно використовує балістичні та крилаті ракети власного виробництва. І робить це через залежних від нього єменських повстанців.

Ізраїль створив і постійно посилює багатошарову сучасну систему ППО-ПРО з елементами космічного моніторингу для захисту від іранського ракетного нападу й обстрілів через лінію кордону. А також розвиває власні ударні можливості й має якісну та кількісну перевагу над Іраном та іншими країнами регіону. Останнім якісним поповненням його ВПС є багатоцільові літаки 5-го покоління F-35. У випадку масштабної загрози своїй безпеці він діятиме на випередження й завдасть авіаційних і ракетних ударів по цілях на іранській території та будь-де поблизу власних кордонів.

Саудівська Аравія, близький союзник США в регіоні, перетворилася на найбільшого у світі покупця озброєнь та військової техніки, передусім американського виробництва. Утім, очолювана нею арабська коаліція не змогла перемогти в Ємені проіранських повстанців, тож наразі ситуація для Ер-Ріяда видається складною. Перед ним фактично постала перспектива неформального союзу з Ізраїлем у протистоянні з Іраном. Тому майбутня війна для нього буде коаліційною й наступальною. Ер-Ріяд має складні відносини і з сусіднім Катаром.

Насамкінець Індостан. Протистояння двох ядерних країн — Індії та Пакистану — у випадку чергового воєнного конфлікту, наприклад у Кашмірі, може призвести до катастрофічних наслідків. Обидві сторони активно нарощують військовий потенціал, передусім можливості авіації, ракетних військ, закуповують нові танки, гармати та кораблі. Військову перевагу наразі зберігає Індія. Своєю чергою, Ісламабад за всебічного сприяння свого стратегічного союзника Китаю отримує сучасні оборонні технології та відновлює власний військовий потенціал, передусім ударні можливо­сті. Пакистан відіграє ключову роль для Китаю, адже через його територію проходить траса стратегічного нафтопроводу, який у випадку кризи та американської блокади дасть змогу отримувати нафту з Перської затоки.

Звісно, це неповний перелік країн, що мають гострі суперечності із сусідами. Наявні конфліктні ситуації не обов’язково призведуть до початку війн. Але це чітко демонструє можливість і небезпеку їх виникнення.

Нова якість війни

Яким може бути початок війни майбутнього? Про це дуже професійно написав у своїй книжці американський генерал-майор Роберт Латіфф «Війна майбутнього». За його гіпотетичним сценарієм велика війна для США може розпочатися з кібератаки, внаслідок якої вийдуть із ладу електростанції Східного узбережжя, а коли зникне електрика, зупиниться транспорт, біржа на Волл-стрит, країна зануриться в хаос. Тим часом невідомий літак із вибухівкою знищує на космодромі Канаверал готову до старту ракету-носій із надважливим військовим супутником. Водночас по всьому світу спецпідрозділи невідомої країни атакують об’єкти США та їхніх союзників…

На думку генерала, у майбутній війні зникне або ж буде нівельоване таке важливе для військових поняття, як поле бою, а разом із «демократизацією» військових технологій розвинені держави втратять монополію на військово-технічну перевагу (що ми вже спостерігаємо у відносинах США з Туреччиною). Засобами боротьби будуть переважно інтернет, соціальні мережі, глобальні телекомунікаційні канали тощо. Ще у 1999 році два китайські полковники передбачали, що основними гравцями у війнах майбутнього будуть хакери, фінансисти, працівники приватних корпорацій і наркоконтрабандисти, але не військові зі зброєю в руках. І це ми також бачимо вже сьогодні.

Особливу увагу в експертному середовищі приділяють військовій складовій. Адже промислово розвинені країни зазвичай мають потужні збройні сили, ешелоновані системи ППО-ПРО та космічні системи спостереження і розвідки. Для остаточної перемоги над ними все це слід нейтралізувати силою. Першим актом війни буде виведення з ладу космічних систем потенційного противника, що позбавить його багатьох можливостей. Із відомих причин провідні гравці воліють не афішувати свій потенціал у згаданій царині. Зробити це можна за допомогою кібератак або використання протисупутникових систем наземного, повітряного та космічного базування. Зокрема, йдеться про нове покоління маневрених військових супутників, що оснащені маніпуляторами й виводяться на орбіту під легендою апаратів для збирання космічного сміття. А насправді вони призначені для знищення або крадіжки ворожих супутників (зокрема, непрацюючих) як зразків високотехнологічної апаратури.

На початку листопада цього року повідомлялося про створення в США супутника, який не потребує пального. Рух забезпечується завдяки взаємодії створеного навколо нього магнітного поля з магнітним полем Землі (технологія електродинамічної прив’язки). Офіційно він має збирати на орбіті космічне сміття, проте з огляду на фінансування розробки з бюджету Пентагону не виключено, що насправді він призначений для знищення ворожих супутників.
Недарма США активно використовують два роботизовані космічні кораблі-човники, місія яких залишається невідомою. Проте наявність вантажного відсіку й маніпулятора говорить сама за себе. Вони можуть бути призначені як для розміщення супутників на орбіті, так і для видалення звідти.

Наступним кроком країни-агресора буде подолання та знищення ППО-ПРО противника через масовану атаку з використанням великої кількості дронів різного призначення та крилатих ракет. Одним із основних засобів подолання ворожої системи ППО-ПРО будуть рої дронів, керованих штучним інтелектом, що взаємодіятимуть між собою і незалежно виконуватимуть окремі завдання. Вони можуть також взаємодіяти з літаками 5-го покоління і вирізнятимуться високою швидкістю, потужною зброєю та малою помітністю. Над створенням таких дронів працюють у Китаї (який вважається лідером), США, Ізраїлі, Росії, ЄС тощо.

Армія США працює над проектом «Асистент штучного інтелекту», який має допомогти американським військовим виграти війну майбутнього. Інновація передбачає накопичення та самостійний аналіз ші великих масивів розвідувальних даних, отриманих із різних джерел для видачі переможного рішення.

Опанування повітряного простору дасть змогу задіяти ударну авіацію й оперативно-тактичні ракети, які знищать стратегічні об’єкти противника. І вже потім до справи долучатимуться мобільні наземні війська, які почнуть просування в глиб ворожої території.

Бойові дії на суходолі здійснюватимуться з використанням штучного інтелекту та синтетичної біології (генетично модифікованих бійців), про що людство поки що не має навіть чіткого уявлення. А засоби РЕБ, безпілотні системи, бойові роботи та зброя спрямованої енергії формуватимуть цілком нову тактику бойових дій. У таких умовах наземні війська діятимуть силами невеликих штурмових груп за підтримки бронетехніки, авіації, роботизованих платформ і дронів. Великого значення набуватиме індивідуальне оснащення кожного бійця ефективними й компактними засобами зв’язку, розвідки, маскування та ураження різних цілей. У США, Ізраїлі, Китаї, РФ також працюють над створенням роботизованої бронетехніки, маса й розміри якої будуть меншими порівняно зі звичайними танками та БТР.

Проте, на думку генерала Латіффа, залишаються етичні питання щодо можливості делегування автономним системам рішень про використання летальної зброї, а також щодо генного модифікування самих військових. Як це сприйматиме суспільство? До того ж автономність бойових роботів може знизити поріг початку обезлюдненої війни з непередбачуваними наслідками абсолютної жорстокості.

Зміни в складі бойового ланцюжка

Серед особливостей війни майбутнього інтелектуалізація засобів ведення збройної боротьби, розробка й масове використання роботизованих, автономних і дистанційно керованих зразків та систем озброєння. Це будуть навіть такі, що технічно здатні діяти на межі різних середовищ або послідовно в різних середовищах. Застосування останніх пошириться на всі відомі нині поля бою — від підводного простору до космічного. Цьому сприятиме поява якісно нових конструктивних матеріалів, стійких до високих температур, міцних, які матимуть невідомі раніше високі властивості. Йдеться про нові сполуки, кераміку, графен тощо, а також мініатюризацію цілих комплексів на основі останніх досягнень науки.

Іншою особливістю буде поява озброєнь і техніки, основаних на нетрадиційних, зокрема й нелетальних, принципах дії. Широке використання у війнах майбутнього знайдуть засоби ураження на різноманітних формах енергії (електромагнітна, лазерна, пучкова, плазмова, акустична, радіологічна, біологічна, хіміко-технологічна, геофізична тощо. Кардинальні зміни торкнуться всього ланцюжка поля бою від засобів розвідки, комунікації й трансляції даних, їх обробки та оцінки до прийняття рішення про ураження визначених цілей і завдання вогневих ударів з одночасною оцінкою результатів. Усі ділянки бойового ланцюжка буде оптимізовано, зокрема пришвидшено виконання операцій, завдяки чому заощаджуватиметься час і відповідно підвищиться безпека власних сил на випадок вогню у відповідь.

На думку експертів, зміняться й моделі використання вогневих засобів і військ загалом, наслідком чого буде вища ефективність воєнних дій. Такий підхід частково можемо спостерігати вже сьогодні на прикладі американської армії, де багато уваги приділяють саме питанням розвідки, впровадженню нових безпілотних і роботизованих систем, нових засобів прихованого зв’язку тощо. При цьому космічна розвідка стає доступною для командирів навіть ротної ланки: у деяких підрозділах армії США вже на практиці відпрацьовується використання спеціальних мікросупутників для обслуговування потреб командирів тактичного рівня. А це не лише забезпечує останнім неабияку перевагу на полі бою, а й дає змогу зробити це дуже швидко. У такий спосіб буде прибрано зайві перешкоди, що заважають оперативному отриманню розвідданих через штаби вищого рівня, а також буде виграно дорогоцінний час. Очікується, що здобутий досвід узагальнять і використають в ширших масштабах.

Активно розвиваються прихований зв’язок, системи обміну даними, стійкості до дії радіоелектронних завад і перешкод. Тут варто звернути увагу на якісні переваги квантового зв’язку, що не має собі рівних. Безумовним лідером у сфері досліджень і практичного використання квантових систем сьогодні є Китай, який випередив навіть США.

Акцент на технології

Сьогодні йдеться про перехід провідних країн світу до наступного, шостого, технологічного укладу. Подальший розвиток озброєнь і військової техніки (ОВТ) ґрунтуватиметься на результатах фундаментальних пошукових та прикладних досліджень за всіма науково-технічними напрямами. Характер війн та армій нового укладу цілком поки що не визначено, оскільки не розроблені відповідні базові технології. Як не визначено й місце та роль ОВТ в структурі збройних сил і на майбутньому полі бою. Саме над цим сьогодні працює військова та академічна наука.

Ключовими факторами шостого технологічного укладу є нанотехнології, клітинні технології та методи генної інженерії, альтернативна енергія (енергія водню, вітру, сонця тощо). Наразі спостерігаємо спроби створення енергонезалежних зразків ОВТ (БПЛА, наземні роботи та навіть космічні апарати). У перспективі слід очікувати також появи засобів ураження, основаних на нових фізичних принципах, що не потребують боєприпасів (на кшталт лазерів). Однак перехід на інші принципи ураження буде можливим лише за наявності нових проривних технологій.

Фахівці повідомляють і про перехід людства до Четвертої промислової революції з проникненням цифрових технологій майже в усі сфери життя через запровадження кіберфізичних комплексів (КФК). Нові можливості також приводять до масштабних і якісних змін.

КФК, об’єднані в єдину мережу (наприклад, інтернет), можуть без участі людини встановлювати зв’язок між собою в режимі реального часу. Для них характерний процес самоналаштування і навчання нових моделей поведінки. Також вони здатні вибудовувати виробничі або інші процеси, взаємодіяти між собою та з виготовленими продуктами, а за потреби самостійно адаптуватися до нових запитів споживачів.

Четверта промислова революція ґрунтується на цілком нових принципах. Це функціональна сумісність людини і машини, можливість безпосередніх контактів між ними через інтернет; здатність створювати віртуальну картину фізичного світу завдяки доступності, прозорості та повноті потрібної інформації; перекладання на машину кола завдань, вирішення яких є непідвладним людському розуму або становить небезпеку, через створення великих баз даних, накопичення інформації, її обробки та аналізу; спроможність машини ухвалювати необхідні рішення самостійно.

В Україні доцільно створити відповідні спеціалізовані кластери із завершеним циклом виробництва. Наприклад, суднобудівного, авіаційного, ракетобудівного тощо. Відмова або зволікання загрожує втратою наявного потенціалу й відповідно експортних можливостей України.

Усе це відкриває для зброярів неабиякі нові можливості, що якісно змінюють процеси створення засобів збройної боротьби й відповідно впливають на розвиток світового ринку ОВТ. Досягнення Четвертої промислової революції вже втілюються в США, Німеччині, Франції, Великій Британії, Китаї, Індії, Росії тощо. Власні багатоцільові бойові літаки нового покоління створюють Південна Корея, Японія та Туреччина. Зокрема, корейський (RF-X) і турецький (TF-X) прототипи цього року вже демонструвалися на міжнародних салонах, а японський навіть пройшов польотні випробування.

Важливим напрямом у війнах майбутнього залишатиметься боротьба з мінною загрозою на морі. Одним із перспективних її методів буде використання роїв підводних дронів (UxVs) з елементами штучного інтелекту. У США над цим працюють за кількома напрямами. Водночас слід зазначити, що ЄС нині помітно відстає в розробці нових ОВТ, штучного інтелекту та в інших сегментах. Наприклад, дуже повільно просувається німецько-французька програма створення нового європейського танка. Машина може надійти на озброєння лише через 15–20 років.

Американський підхід

Аналіз оборонних бюджетів Сполучених Штатів за останні два роки свідчить про особливі акценти на перспективних розробках, що покликані зберегти, а на деяких напрямах і повернути їм втрачені конкурентні переваги. Йдеться про створення Командування майбутнього армії США (Army Futures Command, AFC), пришвидшення розробки гіперзвукової зброї, штучного інтелекту (ШІ), квантових систем зв’язку тощо.

Бюджет-2020 передбачає $3,7 млрд інвестицій в оборонні технології найвищого рівня. Насамперед ідеться про безпілотні (автономні) засоби військової боротьби, безекіпажні надводні та підводні, а також логістичні платформи. Особлива увага приділяється роботі Об’єднаного центру штучного інтелекту (Joint Artificial Intelligence Center, JAIC) та проекту просунутого розпізнання образів ($927 млн).

Особливого значення в контексті війн майбутнього набувають розробки, пов’язані зі штучним інтелектом (ШІ). Армія США також працює над проектом «Асистент штучного інтелекту», який має допомогти американським військовим виграти війну майбутнього. Інновація передбачає накопичення та самостійний аналіз ШІ великих масивів розвідувальних даних, отриманих із різних джерел (дронів, літаків, наземних і космічних платформ тощо) для видачі переможного рішення.
Створене в липні 2018 року Командування майбутнього армії США на чолі з генерал-майором Джоном Мюрреєм займається реорганізацією та підвищенням боєздатності американського війська, щоб воно могло вести війну з Росією та Китаєм окремо чи навіть разом і одночасно. AFC має забезпечити розробку та передачу збройним силам найсучасніших високоточних систем озброєнь, які піднімуть бойову міць ЗС США на новий, недосяжний для потенційних противників рівень. Над цим уже працює понад 500 найкращих фахівців у різних галузях науки, техніки, досліджень, концептуалізації, випробувань, інжинірингу, закупівель тощо.

Про ефективність діяльності AFC свідчать доволі красномовні оцінки російських військових. Так, колишній заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС РФ генерал-лейтенант Валєрій Запарєнко визнає, що «ЗС США в ході кампанії з використанням лише конвенціональних засобів ураження і сьогодні здатні розбити армію практично будь-якої країни світу»… Утім, посилаючись на проект військового бюджету США на 2020 рік, генерал із притаманним російському військовому агресивним способом мислення вважає за необхідне для ЗС і ВПК Росії «активізувати всі можливі оборонні розробки проривного характеру, щоб не допустити безумовного домінування у світі американської армії та флоту».

У серпні 2019 року в складі ЗС США почало діяти Командування космічними силами (ККС) на чолі з генералом Джоном Реймондом. ККС має захищати інтереси країни в космосі як одній зі сфер майбутнього протистояння. Передусім це забезпечення безперешкодного функціонування на навколоземних орбітах критично важливих для Сполучених Штатів супутників різного призначення, військових і комерційних, через дедалі більшу загрозу від протисупутникової зброї РФ і Китаю, забезпечення роботи супутникової навігації, зв’язку під час бойових дій, стеження за пусками ракет в іноземних державах і попередження про можливий ракетний напад, управління космічними польотами та підтримка операцій у космосі. Бюджет нового роду військ на 2019 рік становить $12 млрд.

Американська компанія Aevum працює над створенням у межах космічної місії ASLON-45 інноваційної системи виведення штучних супутників масою до 100 кг на геліостаціонарну орбіту на основі реактивного дрона Ravn X. Розробку фінансують ВПС США. Перший реальний старт Ravn X із космічною ракетою заплановано на 1 жовтня 2021 року.

Китайський підхід

Китай із його багатовіковою історією традиційно вважає себе центром світоутворення і розглядає решту світу саме під цим кутом зору. На сьогодні він є другою за потенціалом економікою світу, що претендує на першість і має для цього всі підстави. КНР кинула виклик Заходу, передусім США, й активно працює над створенням надсучасних збройних сил, здатних захистити інтереси Пекіна в будь-якому місці нашої планети.

Досягнення Китаю важко переоцінити. Наявність значних фінансових можливостей у поєднанні зі здатністю тоталітарного режиму концентрувати кошти на найважливіших напрямах науки та виробництва демонструють його останні досягнення практично на всіх напрямах оборонного будівництва. Передусім це стратегічна ракетна ядерна зброя. Останньою новиною тут стала перша демонстрація КНР у жовтні 2019 року нової стратегічної МБР DF-41 («Дунфен-41») із дальністю дії до 14 тис. км. Ракета-носій здатна нести бойову частину, що розділяється, з 10 ядерними боєголовками.

Піднебесна має намір до 2030 року стати світовим лідером у сфері штучного інтелекту. ШІ дає змогу значно пришвидшити обробку великих масивів інформації (big data). Уже сьогодні китайська поліція використовує його для боротьби зі злочинністю. Однак розвиток систем із використанням ШІ викликає певні побоювання в захисників прав людини. При цьому решта держав світу, зокрема й країни ЄС і РФ, у цій сфері залишаються далеко позаду.

Одним із пріоритетів ВПК КНР є створення комплексів, призначених для подолання систем ППО-ПРО, ключовими компонентами яких є БПЛА. Досі лідером у цій сфері була Росія. Утім, Китай швидко просувається вперед і скорочує відставання. Своєю чергою, США, попри створення прототипу, поки що не спромоглися розробити дієздатну бойову систему.

Китай завершує роботу над 12-метровим ударним надзвуковим БПЛА, здатним розвивати швидкість до M5,5. Апарат матиме високу маневреність навіть на максимальній швидкості. Експерти вважають, що йдеться про новий гіперзвуковий дрон.

Активно працюють у КНР і над артилерійськими системами різних класів. Так, попри таємність, відомо про розробку плазмової гармати, яка завдяки наявності в стволі замагніченої плазми матиме підвищену порівняно зі звичайним аналогом того самого калібру дальність стрільби. Наприклад, для 155-мм гаубиці вона теоретично збільшиться із 40 км до 100 км.

Російський підхід

Для порівняння з висловом Роберта Латіффа щодо етичності деяких напрямів розвитку засобів ведення війни майбутнього варто нагадати погляди начальника Генерального штабу ЗС РФ генерала Валєрія Ґєрасімова. Він озвучив їх 24 березня 2018 року (невдовзі після чергового «переобрання» Владіміра Путіна президентом РФ) у Військовій академії Генштабу. Доповідь генерала була присвячена саме майбутнім війнам. Ґєрасімов висловився на користь ураження цивільних економічних та адміністративних об’єктів високоточною зброєю вже на початку конфлікту, що «…забезпечить Росії перемогу в майбутній війні». Російський Генштаб говорить про впровадження концепції багатовимірної битви, відомої на Заході як multi-domain battle. Тобто у війнах майбутнього бої точитимуться не лише на суходолі, на морі та в повітрі, а й у космосі, інформаційному та кібер- просторах.

Кожен військовий округ має отримати засоби ведення бойових дій одночасно в усіх доменах (безпілотні, автоматизовані та роботизовані платформи — носії озброєння, зокрема з використанням штучного інтелекту). Вирішальним буде зменшення часу вогневої реакції. Інтеграція систем розвідки з ударними системами має на меті зменшення вдвічі часу між викриттям цілі та її знищенням. Своєю чергою, розвиток високоточної зброї повинен забезпечити високу точність влучення в ціль снарядів і ракет. Мова про набуття російськими військами інформаційної переваги, яка також дасть змогу запобігти атакам противника або збиранню розвідданих.

Йшлося про необхідність розвитку безпілотних та автономних розвідувально-ударних систем для потреб авіації і наземних сил, які мають бути інтегровані в єдину цифрову мережу поля бою. Генштаб РФ також робитиме ставку на використання дронів і бойових роботів, які самостійно або з дозволу оператора прийматимуть рішення про відкриття вогню (пуск ракет тощо) протягом кількох секунд після викриття цілі. Певний досвід у цьому російська армія здобуває під час боїв на Донбасі та в Сирії. Зокрема, раніше від моменту викриття цілі й до відкриття артилерійського вогню минало кільканадцять хвилин, протягом яких ситуація могла докорінно змінитися.

Росія також активно модернізує артилерію та системи реактивного залпового вогню, системи управління вогнем, трансляції даних і розвідки. Відомо про розробку самохідної 152-мм гаубиці 2С43 «Мальва» на колісному шасі.
У 2020 році ЗС РФ мають отримати дві перші акустичні системи артилерійської розвідки 1Б75 «Пенициллин», здатні викривати позиції стріляючих гармат противника протягом 5 с. Водночас беруться на озброєння модернізовані версії БПЛА «Орлан-30», особливістю яких є наявність лазерного цілевказівника, що забезпечує точну підсвітку останніх для артилерійських та повітряних засобів ураження.

Російське НВО «Машиностроение» працює над збільшенням дальності дії надзвукової протикорабельної ракети П-800 «Оникс» (3M55) до 800 км («Оникс-М»). Ракета отримала модифіковану систему наведення і є стійкішою до перешкод. Водночас через економічні труднощі військовий бюджет РФ останніми роками поступово зменшується. Через брак коштів уже призупинено роботу над такими перспективними програмами розвитку ОВТ, як танк Т-14 «Армата» й стратегічний бомбардувальник ПАК-ДА.

Українські перспективи

Як бачимо, світ активно озброюється й переозброюється, готуючись до війн майбутнього. Нові технології і види засобів ведення бойових дій, що розробляються, зокрема Росією, у близькій перспективі становитимуть загрозу й для України. Як наразі позаблокова країна ми обмежені в можливостях отримання новітніх оборонних технологій і змушені шукати вихід самотужки.

До того ж через поточні витрати на оборону в умовах війни з ядерною державою Україні постійно бракує коштів для досліджень на віддалену перспективу. Утім, необхідність моніторингу безпекового середовища та реагування на загрози зберігається, тому треба шукати способи вирішення проблеми. На думку вітчизняних науковців, насамперед слід активізувати власні наукові дослідження в оборонній сфері за найважливішими напрямами. І водночас шукати нетрадиційні джерела фінансування, ширше залучати приватний капітал і співпрацювати з іноземними партнерами та структурами. Передусім ідеться про створення бронетехніки, бронезахисту, боєприпасів, а також про ракетобудування, авіа- та авіадвигунобудування, морське газотурбобудування, військове кораблебудування, підводну робототехніку, радіо- та гідролокацію тощо, де ми ще зберігаємо певний потенціал та експортну перспективу.

Якщо говорити про нові види ОВТ із урахуванням світових тенденцій, то, на думку експертів, в Україні доцільно створити відповідні спеціалізовані кластери із завершеним циклом виробництва. Наприклад, суднобудівного, авіаційного, ракетобудівного тощо. Відмова або зволікання загрожує втратою наявного потенціалу й відповідно експортних можливостей України.

А для запровадження ефективної системи організації, координації та проведення наукових досліджень із розробки інноваційних оборонних технологій, необхідних для створення перспективних високотехнологічних озброєнь, доцільно мати центральний орган виконавчої влади — агенцію з розвитку оборонних технологій, як пропонують вітчизняні експерти з Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння і Національного інституту стратегічних досліджень. Це критично важливе рішення допоможе впорядкувати оборонні видатки й запобігти дублюванню деяких досліджень, поліпшить інвестиційний клімат та поінформованість усіх учасників українського оборонного ринку щодо основних світових трендів та подій довкола ОПК України, а також активізує обмін думками щодо подальшого покращення ситуації та підвищення ефективності роботи.

Нова інноваційна зброя — це шанс для України не залишитися осторонь глобальних процесів і долучитися до міжнародної співпраці, а можливо, і кооперації у військово-технічній сфері. Нова якість наших оборонних розробок означатиме підвищення потенціалу стійкості до дій агресора, а також готовність протистояти наявним і потенційним загрозам. Інакше існує великий ризик стагнації та відставання України у виробництві озброєнь на довгі роки, якщо не назавжди. Для країни, яка воює, це вкрай небезпечно.

Джерело: Тиждень.ua

Стежте за нами в Instagram
Публікації