Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Ще з початку війни Дар’я Морозова разом з колегами-програмістами робить усе, щоб українська армія стала сучаснішою. Впродовж війни волонтери Армія SOS передали до війська вже понад 10 тисяч планшетів із програмним забезпеченням, що використовують в арміях країн НАТО. Свої розробки волонтери навіть представляли на закордонних виставках.
Життя Дар’ї повністю пов’язане з армією. На основній роботі — а це конструкторське бюро — вона займається тренажерами та симуляторами бойових дій.
— Розробляємо динамічні та статичні тренажери для навчальних центрів, де тренуються водії, екіпажі танків, БМП, МТЛБ, — пояснює дівчина особливості не надто жіночої професії. — У вільний же від роботи час продовжую розробляти, оновлювати, здійснювати їхню техпідтримку вже як волонтер. Насправді, приємно бачити технологічний прогрес у війську. В це важко навіть повірити, але наша армія вступила в цю війну, коли артилеристи розраховували дані переважно логарифмічними лінійками, тобто управління вогнем відбувалося на рівні Другої світової! Раніше перед тим, як відкрити вогонь, командир на папірці робив розрахунки хвилин десять, тепер програма робить це за 2 хвилини, враховує балістичні поправки й погодні умови. Нині ж ЗСУ ввійшли у смак сучасних IT-технологій.
