Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Після розпаду Радянського Союзу в Росії планомірно почали здійснювати інформаційні операції проти колишніх радянських республік. Їхня мета – не допустити втрату контролю Кремля над країнами, кожна з яких має титульну націю.
Мовна карта Кремля виявилася битою… у Казахстані
За конституцією СРСР 1977 року, будь-яка з республік могла вийти зі складу Радянського Союзу, але відповідного механізму основний закон не передбачав. Коли «вічний союз» таки канув у Лету, російські чільники взяли курс на реванш і відновлення втраченого імперського впливу. В основі російської пропаганди – твердження, що народи, які мали свої республіки в СРСР, доти не мали державності. Наприклад, в українців, білорусів, казахів мовляв, тільки завдяки російським царям і радянським керманичам з’явилися власні держави та ще й кожній подарували частину «русской земли».
Крім «подарованих» земель і держав, Кремль успішно використовує мовне питання, коли в потрібному місці і в потрібний час виявляють «масштабне» утискання російськомовних. Але якщо узяти факти, то жодного утиску російська мова не зазнає. Так, у Донецькій області в 2012-му було 1058 загальноосвітніх шкіл. З них українською викладали тільки у 402 школах… Утім Білокам’яна без упину торочить про «ущемление прав русских и русскоязычных граждан республики». Під таким лозунгом РФ розділила Молдову, Грузію, Україну, підігріваючи національне питання.
Але не всі проєкти Росії вдалося втілити. Задовго до подій, які нині відбуваються на сході України, в 1991 році в казахському місті Уральськ на з’їзді російських козаків отаман Олександр Мартинов закликав визнати недійсною передачу Уральської області Казахстану в 1920 році й наголосив на тому, що ця, полита кров’ю козаків земля, повинна належати Росії. Але місцеві казахи, обурені діями росіян, просто розігнали зборище великоросів.
Та росіяни не були б росіянами, якби так легко відмовлялися б від чужого майна, яке хоч би раз побувало в їхніх руках. 1994-го Москва організувала 10 тисячний мітинг в Усть-Кам’яногорську з вимогою створити в східному Казахстані російську автономію, надати російській статус державної і запровадити подвійне громадянство. Тоді представники козацтва заявили про готовність застосувати силу. Керівництво Казахстану діяло швидко і ефективно – заарештували отамана семиріченських козаків Миколу Гунькіна. Але козаки не втихомирились, настільки сильно вони бажали розширити території і так напівпорожньої Росії.
Невдале повстання сибірських «козачків»
Навесні 1996-го сибірське козаче військо готувало повстання в Кокшетауській області, аби створити державу на кшталт Придністров’я. Завдяки ефективній роботі казахських спецслужб заколот зазнав краху.
Наприкінці 1990-х знову росіяни задумали створити Усть-Кам’яногірську народну республіку. Одначе казахи були на висоті: в останніх числах листопада 1999 року заарештовано організаторів – здебільшого громадян РФ. Вилучили і завезену з Росії зброю. Аби вибити ґрунт з-під ніг сепаратистів у північних регіонах Казахстану, де переважало російськомовне населення, влада здійснила процес об’єднання цих областей з регіонами, де переважали казахи. На північ почали масово переселяти казахів, збільшили кількість казахських шкіл, демографічна ситуація поліпшилась.
Нині держслужбовець Казахстану зобов’язаний знати дві мови: казахську й російську. Оскільки більшість казахів володіють як рідною, так і російською, а росіяни не знають казахської, тому виник дисбаланс в органах влади – росіян там небагато. Один із тамтешніх викладачів однією фразою розкрив сутність росіян та ставлення до культур інших народів: «У росіян тут майбутнього немає, бо ми хочемо розмовляти тією мовою, якою хочемо… А в Казахстані нас стає все менше й менше. Я все частіше чую казахську мову, яку не розумію…»
Як не пригадати слова Путіна, що в казахів ніколи не було державності? Про це в Кремлі говорять і щодо України, Білорусії, інших держав. Росіян, де б вони не мешкали, слід з молоком матері навчати: мову тієї країни, де живете і народилися, треба вчити з поваги до держави, а не через потребу. Але багато росіян ставляться до інших мов – української, литовської, естонської, білоруської, казахської, вірменської… як до екзотичних туземних говірок.
Не варто слухати солодкі «братські» обіцянки, а передусім слід аналізувати дії наших сусідів. Найтрагічніше те, що російська мова стає приводом до війн.
Далі буде
