Інформаційне агентство Міністерства оборони України
UA

Придністровський «ніж» – для удару в спину

14 Листопада 2019
Придністровський «ніж» – для удару в спину

Останнім часом стрічка новин офіційного сайту Міністерства оборони Росії щодня містить хоча б одну новину про діяльність Оперативної групи російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова (ОГРВ ПРРМ). І хоч там цих військ наразі відносно небагато, всього два окремі батальйони — 82-й і 113-й, а також батальйон охорони та обслуговування. Механізовані батальйони почергово виконують «миротворчу місію» на Дністрі, за рік змінюючи один одного, а підрозділи обслуговування займаються забезпеченням «миротворчої» діяльності цих батальйонів. Загальна чисельність ОГРВП (заявлена РФ) близько 1700 військовиків.

«Миротворці» – КВКівці?

Але живуть ці військові, судячи зі стрічки новин сайту російського МО, досить насиченим, активним і… веселим життям. За два останні тижні з початку листопада російські військові у Придністров’ї проводили заняття зі стройової підготовки в місцевих «юнармійців», брали участь у турнірі з кікбоксингу, готувались до хокейного чемпіонату, профілактували вірусні захворювання і навіть грали у КВК.

Звісно, що серед усіх цих речей було кілька й таких, які можна умовно назвати і «заходами бойової підготовки» (збори зі зв’язківцями і переведення техніки на зимовий період експлуатації), але більшість цих занять – саме те, що військові роблять від нудьги, знічев’я, перебуваючи в режимі очікування реального бойового застосування.

Керівні документи російського Генштабу визначають такі основні завдання Оперативної групи російських військ у Придністров’ї:

— Підготовка військовослужбовців до участі й виконання миротворчої операції (завдання цієї операції нічим не відрізняються від завдань, які виконують війська у повсякденні в будь-якому місці РФ);

— Забезпечення збереження озброєння, боєприпасів і матеріальних засобів (це основне завдання будь-якої військової частини в усьому світі);

— Дії за рішенням Генштабу ЗС РФ при зміні ситуації в регіоні (це і є справді реальною річчю — чекати на розпорядження виконувати «гібридні завдання»).

Перебування військового контингенту на території іншої держави повинно мати для країни, яка його відрядила, досить важливе значення. Крім того, воно зазнає і значних фінансових витрат. Росія ж майже три десятки років відряджає контингент, який навчає стройовій підготовці тираспольських дітей і грає в хокей та КВК. Навіщо їй це?

Склади в Ковбасній – потужний арсенал озброєння

Виявляється, для Росії перебування військових у Придністров’ї – це дуже важливо. Хоча і Молдова, на території якої розташовано цей іноземний контингент, і міжнародна спільнота в особі ООН і ОБСЄ ще кілька років тому почали вимагати від Москви, щоб та вивела своїх військових. Бо їх перебування у невизнаному сепаратистському анклаві дестабілізує ситуацію в регіоні і заважає мирному розвиткові суверенної держави. Відповідно до рішення Стамбульської наради ОБСЄ (1999), РФ зобов’язалася вивести зброю і весь особовий склад із території ПМР ще до 2001 року.

Але для того, щоб далі утримувати тут «миротворчий» контингент, росіяни вигадали йому певні завдання, які, нібито, крім них, ніхто не зможе виконати. Для того створили тут так звану «Оперативну групу російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова (ОГРВ ПРРМ)», і визначили для неї завдання — охороняти склади зі своєю ж зброєю, які розташовані біля села Ковбасна (Кабасна). Колись ці сховища були одними з найбільших в Європі, і тут зберігались запаси зброї й боєприпасів усієї Західної групи військ Радянського Союзу. Склади ці лишились під контролем Росії, і вона звідти навіть вивезла певну кількість майна.

Станом на 2000 рік, обсяги озброєнь і боєприпасів, що належать Росії, у Придністровському регіоні Молдови становили близько 42 000 тон. Із 2000 по 2004 роки звідси вивезено чи знищено їх на місці близько 50%. Наразі на складі перебуває, за різними оцінками, від 19 000 до 21 500 тонн снарядів, авіабомб, мін, гранат, набоїв. З них — 57% прострочені для використання і транспортування. Для вивезення лише боєприпасів знадобиться понад 2500 вагонів.

Крім боєприпасів, тут зберігається понад 100 танків, близько 50 БМП, понад 100 БТР, понад 200 зенітно-ракетних комплексів, бойові машини ПТУРС, установки РСЗВ «Град», артилерійське озброєння, міномети, розвідувальні машини, майже 35 000 авто, автомобільні шасі, близько пів тисячі одиниць інженерної техніки, 130 вагонів інженерного майна і 1300 тонн інженерних боєприпасів, 30 000 автоматів, кулеметів і пістолетів.

Коли виводять війська – казарми не ремонтують!

Усього цього достатньо, щоб озброїти потужне угруповання російських військ. Варто лише перекинути в Придністров’я необхідну кількість особового складу, бо насправді чисельність миротворчого батальйону РФ становить всього 412 осіб. Все решта – це Оперативне угруповання російських військ (військова частина № 13962) — близько 1100 осіб. Більшість військових і техперсоналу ОГРВ у Придністров’ї – це місцеві жителі, які отримали російське громадянство.

У Молдові РФ втілила доволі підступну схему: в офіційних документах «задекларувала» чисельність своїх військових, які можуть там перебувати — до 1700 осіб. Це кількість в ОГРВ плюс так звані «миротворці», яких насправді всього 410-420 осіб. За нагоди ще можуть прибути до півтори тисячі російських вояків – законних і офіційних «миротворців». Саме для них і призначені те озброєння та бойова техніка.

Крім того, росіяни з мешканцями Придністров’я постійно проводять підготовку «виконання миротворчих завдань». За потреби ці люди теж діятимуть у складі російських підрозділів.

Те, що Росія навіть не збирається виконувати рішення й резолюції про виведення військ з Молдови, яскраво свідчить такий факт. У тій же стрічці новин на сайті Міноборони РФ серед повідомлень про дозвілля їхніх військових у Придністров’ї є й те, в якому повідомляється про активне відновлення і ремонт об’єктів житлово-казарменого фонду: «В рамках комплексного обслуговування казармено-житлового фонду військових містечок ОГРВ ПРРМ у Тирасполі і Бендерах відремонтовані солдатський гуртожиток, їдальні, склад пально-мастильних матеріалів, караульне приміщення і банно-пральний комбінат. Ремонтні роботи виконувалися з метою приведення об’єктів військових містечок у відповідність сучасним вимогам до організації бойової і повсякденної діяльності».

Хіба ті, хто має найближчим часом забирати звідси свої війська, роблять ремонти і реставрації військових містечок? А тут виходить все навпаки, відновлюють покинуті й занедбані приміщення! Зрозуміло, все це задля збільшення кількості військових. У повідомленні йдеться про те, що обсяг фасадних і внутрішніх робіт становив близько 50 тис. квадратних метрів, проведена заміна 2 тис. метрів мереж теплопостачання, більше 1 тис. метрів водопостачання, 850 метрів мереж електропостачання. Тобто, це говорить про те, що росіяни планують у Придністров’ї поселитись і стояти там довго. Це підтверджує й інформація про ремонт їдальні, банно-прального комбінату і складів військового майна.

Перспективи і ризики небезпечного «сусідства»

Самі склади озброєння біля населеного пункту Ковбасна – доволі небезпечний об’єкт на кордоні з Україною. Можливий вибух наявних у сховищах боєприпасів можна прирівняти до вибуху ядерної бомби потужністю 10 кілотонн, яку скинули на Хіросіму в серпні 1945 року.

Найстрашніше навіть не це. Останнім часом Придністров’ю закидають причетність до нелегальної торгівлі зброєю. Як приклад, репортери неурядової організації RISE Moldova у 2014-му з’ясували: купити озброєння і боєприпаси у самопроголошеній республіці дуже легко. Журналістам, які видали себе за зацікавлених покупців, вдалося стати власниками гранатомета і гранат до нього. Продавець пообіцяв: якщо потрібно, може поставити будь-які інші види зброї. Ця зброя була зі складів у Ковбасній.

Молдовські спецслужби останнім часом зафіксували кілька подібних випадків, коли у злочинах фігурували вибухівка і «стволи», походження яких з великою вірогідністю – саме з російських складів.

Найнебезпечніше для України те, що Росія може відверто інсценувати напад на сховища нібито українських бойовиків – націоналістів, який стане відкритим реальним приводом для агресії проти нашої держави. Варто одягнути українські шеврони і зробити необхідні відео- та фотозйомки. Те, що росіяни добре вміють це робити, ми переконались навесні 2014-го, коли під час операції із захоплення Донбасу і втілення проєкту «Русская весна» у РФ працював цілий «голівуд» зі штампування відеофейків. Тоді в мережу масово потрапляли відеоролики, де нібито українські військові кидають озброєння і віддають його місцевим «ополченцям». Реально ж на російську техніку наносили українську символіку, показували масові «жертви карателів», де режисери обливали червоною фарбою манекени, які і слугували «жертвами». А «підставні» актори розповідали будь-які нісенітниці, потрібні для тих кліпів.

У Придністров’ї в групі російських військ сценарій, в якому українці захоплюють склади в Ковбасній – основна і постійна «легенда» бойових навчань. Але наразі організатори дещо змістили акцент. Навіть місцеві ЗМІ, яких запрошують на такі «контрдиверсійні навчання», про це розповідають.

Прикрий нюанс не на нашу користь

Якщо кілька років тому там готувались відбивати напад і обороняти сховища, то останнім часом такі тренування більше нагадують уроки диверсійної і контрдиверсійної боротьби. Тут доцільно зауважити, що мета використання згаданих складів у росіян змінилась. Тепер вони реально можуть стати «глевіцькою радіостанцією» в українсько-російській війні (31 серпня 1939 р. у німецькому містечку Глейвіц поблизу польського кордону диверсійні групи СС під виглядом польських військових напади на радіостанцію, лісництво і митний пункт. Інцидент використала нацистська Німеччина як привід для вторгнення в Польщу, що стало початком Другої світової війни).

Українські спецслужби це чудово усвідомлюють і вживають чимало необхідних заходів протидії, щоб тримати ситуацію під контролем. Але є прикрий нюанс не на нашу користь. Мешканці навколишніх українських і молдовських прикордонних населених пунктів активно займаються контрабандою. Тому багато з них перебувають на так званому «гачку» у спецслужб. Від таких місцевих «контрабандистів» теж можна очікувати різних провокацій.

В українсько-російському протистоянні Придністров’я нині нагадує ніж, який Росія може будь-коли встромити в спину Україні. І тактичне становище регіону, і війська, яких тут доста, і об’єкт – склади в Ковбасні – потребують посиленої уваги від наших силовиків. А те, що в інформаційному полі росіяни розповідають про кікбоксинг і КВК в їхній ОГВРП – це може бути прикриттям підготовки до загострення ситуації.

Читайте нас у Facebook
Blogger pool, Лонгрід