Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Найпростіші паперові схеми можуть суттєво вплинути на оборону відділення
За бойовим статутом складати картку вогню зобов’язаний командир відділення. Він же за цим кресленням ставить вогневі завдання кожному підлеглому. Втім ветеранам добре відомо, як блискавично бій корегує будь-які правила…
Нищити противника з перших пострілів
Уявімо нерідкісні на лінії зіткнення ситуації. Скажімо, сержант вибув зі строю до того, як відділення надійно закріпилося на новій визначеній позиції. Або групу з кількох бійців ворог вогнем, маневром змусив діяти відокремлено від товаришів. Ще — ви працюєте в дозорі, втратили зв’язок із сержантом й раптом виявили чужу ДРГ…
У таких обставинах усе відділення, група ризикують утратити контроль над обороною, бути знищеними. Тому кожен боєць повинен уміти не тільки розібратись у кресленні, а й грамотно скласти картку вогню самостійно. Аргументи проти на кшталт «ми й без того знаємо, що і кому робити, всі тут биті та досвідчені, розберемося» тут личитимуть хіба що зарозумілому бовдуру. Тому — рухаймось уперед.
Якісна картка вогню — це втілений елемент задуму на бій старших командирів, починаючи зі взводного. Вона є документальною частиною спільної системи вогню взводу, яку організовують і для того, щоб кожен цілив не куди заманеться, а куди треба для всього підрозділу. Мета — максимально ефективне та економне з погляду наявного боєзапасу враження ворога.
Отже, чим корисна картка? Цей нескладний документ значно полегшує й пришвидшує командирові управління вогнем. Паперова схемка допомагає вмить і точно визначити, скорегувати необхідний приціл для враження противника, точніше здійснити цілевказівку й поставити вогневе завдання, зосередити або розосередити вогонь і перенести його з однієї цілі на іншу.
Тобто щойно вороженьки відкриють по підрозділу вогонь, почнуть маневрувати, підуть в атаку, як ви їх уже вкладаєте писком у землю чи відразу під неї. Ледве, приміром, противник зайняв нову позицію за якимось укриттям, як ви вже з лівого флангу його звідти вибили, а з правого та одночасно лівого доправили до пращурів. Окрім того, знаючи точні відстані до своїх і сусідських орієнтирів та основних цілей, ви легко скорегуєте вогонь й у взаємодії з побратимами подаруєте ворогу чимало летальних сюрпризів.
Зацікавило? Читаймо далі.
Як це зробити швидко і грамотно
Слід знати, що картку вогню відділення складають тільки в обороні. Під час цього командир користується прийомами окомірної зйомки. За більш-менш тривалої оборони та наявності часу загальна послідовність роботи у процесі складання є такою:
— ставши обличчям до розташування противника і тримаючи перед собою аркуш паралельно до його переднього краю, орієнтуємося за сторонами горизонту й креслимо на краю паперу стрілку «північ — південь»;
— унизу аркуша позначаємо місце свого стояння;
— наносимо на картку обрані орієнтири. Першим слід наносити найпомітніший (найвіддаленіший) із них. Він буде основним, оскільки прокреслений напрямок на нього надалі можна використовувати для орієнтування під час позначення інших орієнтирів. А відстань до нього слугуватиме масштабом у нанесенні як другорядних орієнтирів, так і місцевих предметів і цілей;
— нумеруємо й підписуємо орієнтири, визначаємо дальність до них;
— наносимо положення противника на місцевості;
— позначаємо позицію відділення відносно до місцевих предметів;
— наносимо смугу вогню по глибині на дальність дійсного вогню (найбільш точного й густого для озброєння відділення, включаючи бойову машину). Позначаємо додатковий сектор обстрілу. Сектор обстрілу кулемета наносимо в межах смуги вогню, а додатковий сектор може виходити і за її межі;
— позначаємо основні й запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета);
— позначаємо позиції сусідів і межі їхніх смуг вогню на флангах відділення;
— позначаємо ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, куди стрілятиме відділення;
— наносимо загородження поблизу своїх позицій.
Після цього остаточно оформлюємо картку, поставивши підпис, дату і час складання.
Уже складену командиром картку вільно читатиме лише той, хто хоча б кілька разів самостійно виконував таку роботу. А додаткові якісні знання й уміння допоможуть бити ворога краще і без втрат.
