Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Молодший сержант Віктор Герасимчук – сапер, тож слово «дзвонити» має для нього зовсім інший зміст, аніж переклад із суржику звичного слова «телефонувати». Віктор продзвонює кабелі, що ведуть від підривної машинки до гори боєприпасів, які група розміновування підняла з ґрунту та повинна знешкодити.
25-річний сапер в армії уже п’ять років – із початку війни на Сході України. Щоправда, в районі проведення Операції об’єднаних сил він поки що не був – у нього інша війна, мінна. Навіть не будучи на Сході, він щодня виконує бойове завдання із розмінування місцевості та її очищення від нерозірваних боєприпасів.
Строкової Віктор, як і багато його ровесників-контрактників, не служив – одразу уклав контракт. «Навчалка» у Старичах, і новоспечений сапер став стрільцем у роті охорони Об’єднаного центру матеріально-технічного забезпечення Повітряних Сил. Стрільцем – тимчасово, адже протягом трьох місяців навчання він здобував військово-облікову спеціальність «сапер».
Тож невдовзі – ще одна «навчалка», вже у Василькові, отримання сержантських личок та призначення на посаду командира відділення інженерно-саперного взводу роти охорони. Щоправда, згодом саперний взвод було скорочено, й відтоді молодший сержант Герасимчук – номер обслуги в зенітно-артилерійському взводі. Втім, займається і сьогодні справою саперною.
Із липня по вересень 2017 року в складі групи розмінування під командуванням на той час начальника інженерної служби Об’єднаного центру МТЗ майора Віктора Козаченка молодий воїн працював на розмінуванні у Балаклеї. Там група щодня піднімала з ґрунту та знешкоджувала близько 150 нерозірваних боєприпасів. Здебільшого це були артилерійські снаряди калібрів 115, 122, 125, 152 та 240 мм. Відповідно боєприпаси для танків Т-62, Т-64 та Т-72, а також для ствольної та реактивної артилерії.
А потім була Калинівка, і командування перекинуло цей інженерно-саперний підрозділ вже на нову гарячу точку. 27 вересня 2017 року групи розмінування від Повітряних Сил, серед яких – і група майора Козаченка, приступили до розмінування й розчищення проходів на території цієї військової частини. Відтоді вже майже два роки поспіль молодший сержант Віктор Герасимчук виконує бойові завдання тут. Підполковник Віктор Козаченко проходить службу на посаді старшого офіцера інженерної служби Командування Повітряних Сил, а групою розмінування керує його наступник, капітан Максим Щерблюк.
У Калинівці сапери знешкоджують боєприпаси приблизно тієї ж номенклатури, що й у Балаклеї. Працюють поверхневим способом – піднімають з ґрунту снаряди, що не розірвалися, транспортують їх на підривний майданчик та знищують. Знищення відбувається за допомогою підривних машинок КПМ-1 – електричним способом.
– Це – конденсаторна підривна машинка, – пояснює Віктор, дістаючи з кишені маленький підкажчик – брошуру, що зробив і видав кожному своєму курсантові свого часу викладач інженерної підготовки у Старичах. – Це – капсуль-детонатор, це – тротилові шашки… А ось – снаряди, що ми піднімаємо та знищуємо…
Віктор розповідає, що протягом осені – початку зими 2017 року дві групи з його військової частини та ще кілька груп розмінування працювали пліч-о-пліч, і його група тоді піднімала боєприпаси, що не розірвалися, та транспортувала їх до місця знешкодження. Пізніше, коли більшу частину території вже було обстежено, і кількість груп зменшилася, його невеличкий підрозділ почав займатися виключно знищенням нерозірваних боєприпасів. Поруч працюють бердичани – сапери з 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Щодня з 7 ранку й до вечора на підривному полі, що знаходиться на технічній території арсеналу, сапери складають боєприпаси, що повинні бути утилізовані, у величезну яму, вириту, до речі, екіпажем екскаватора з їхньої ж частини. Після цього від ями, у якій складено близько ста снарядів, на безпечну відстань (понад 500 метрів) прокладаються два кабелі, основний та резервний, які під’єднують до підривної машинки. Потім Віктор омметром М-57 продзвонює кабелі, перевіряючи активний опір. І вже потім з-за укриття виконується підрив. На день, як правило, підривається близько 300 снарядів – 3 таких ями.
Щодня, крім вихідних та святкових днів, уже двадцятий третій місяць поспіль Віктор із бойовими товаришами виконує бойове завдання із розмінування цього арсеналу. А вдома на нього чекають молода дружина та 9-місячна донька. Звичайно, хотілося би частіше бувати у сім’ї, але – служба є служба. І вона молодшому сержантові подобається. Невдовзі він планує укласти вже третій контракт.
