Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 23 травня 2025 року Президент України присвоїв 38 окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних…
«Снайпер — це смерть. Ми робимо так, щоб людина йшла і просто впала», — з усмішкою, без пафосу, без драматизму говорить Калина, воїн бригади «Рубіж». Його буденність — це тиша, терпіння, аналітика і точка між очима ворога. Сьогодні він — командир снайперського відділення. Але шлях до цієї позиції був довгим, важким і обпаленим війною.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
На початку повномасштабного вторгнення «Калина» ще був строковиком. Водночас з армійською рутиною допомагав волонтерам — діставав усе, чого бракувало фронту: від броніків до телефонів. Спочатку служив із бригадними медиками, зокрема як санітар, але потім настав різкий поворот. Вишкіл за кордоном, спеціалізація, Донбас. І ось — уже не просто воїн, а снайпер. Не стрілець — аналітик із гвинтівкою.
«Це дуже спокійна робота. Лежиш годинами, іноді днями. Спостерігаєш. Ведеш записи. Складаєш пазл. А потім — точка. І все закінчується».
Але не завжди ця робота — про тишу. В епоху дронів та термічної розвідки снайпер більше не є привидом із кущів. Його шлях — це десятки кілометрів із обладнанням на собі, пересування на межі виживання, вихід на позиції під прицілом неба. Одного разу «Калина» втратив побратима під час атаки FPV-дронів. Уцілів сам — із зламаними ребрами і контузією. І все одно повернувся, щоби забрати тіло свого товариша.
«Не міг залишити його там. Дотягнув сам. Як — не знаю й досі».
«Калина» — не типовий образ снайпера в уяві цивільного. Він не вбиває з азартом. Його зброя — це розум, терпіння, фізика і глибоке розуміння людської природи. Каже, хороший снайпер — це не герой, а механік деталей: «Необхідні витривалість, холодний розум, уміння аналізувати тисячі дрібниць — від швидкості вітру до характеристик кулі. Якось разом із напарником уразили рухому ціль на 1600+ метрів. Це не просто постріл — це рівняння з десятками змінних».
А після війни? Він мріє не про славу. Про спокій. Про щось максимально протилежне до його нинішньої реальності:
«Хочу на пляж у Коста-Рику. Як у рекламі «Баунті». Пальми, кокоси. Але спершу — додому. У мирний Харків. А далі вже якось буде».
Це портрет сучасного снайпера. Не супергероя з фільму, а людини, яка на межі — щодня. І яка попри все — тримається, спостерігає і захищає. З точністю до міліметра.
Як повідомляла АрміяInform, серед тисяч героїв, які щоденно боронять Україну, є ті, чия мужність та професіоналізм стають легендою ще за життя. Один із них — лейтенант Ернест Аксьонов, командир розвідувального відділення розвідвзводу 225 окремого штурмового полку. Повний кавалер ордена «За мужність», він є прикладом незламності духу та виняткової бойової майстерності, проявлених у найскладніших умовах.
